Ухвала

13 січня 2021 року

м. Київ

справа № 359/5719/17

провадження № 61-14282св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Ткачука О. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з організації житлового будівництва", ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Бориспільська районна державна адміністрація Київської області,

треті особи: приватний нотаріус Мороз Олена Анатоліївна, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 жовтня 2018 року у складі судді Муранової-Лесів І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 12 червня 2019 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д.

Р., Невідомої Т. О., Борисової О. В.

у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з організації житлового будівництва", ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, треті особи: приватний нотаріус Мороз Олена Анатоліївна, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання недійсними договору про резервування об'єкту нерухомості та договору купівлі-продажу цінних паперів, актів про пред'явлення до погашення та погашення пакету облігацій, акту прийому-передачі майнових прав на квартиру та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації права власності на квартиру, витребування її з чужого незаконного володіння та визнання майнових прав на квартиру.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з організації житлового будівництва" (далі - ТОВ
"Компанія "Оргжитлобуд"), ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, треті особи: приватний нотаріус Мороз О. А., ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання недійсними договору про резервування об'єкту нерухомості та договору купівлі-продажу цінних паперів, актів про пред'явлення до погашення та погашення пакету облігацій, акту прийому-передачі майнових прав на квартиру та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації права власності на квартиру, витребування її з чужого незаконного володіння та визнання майнових прав на квартиру.

В обґрунтування позову посилалась на те, що 29 травня 2008 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Компанія "Оргжитлобуд" було укладено договір № 9/05/2008-88 про резервування об'єкту нерухомого майна та порядок погашення облігацій.

За умовами договору ТОВ "Компанія "Оргжитлобуд" зобов'язалось закріпити (здійснити резервування) за позивачем квартири АДРЕСА_1, що складається з двох кімнат загальною площею 82,83 кв. м, в обмін на погашення пакету облігацій, емітованих в кількості 8 283 облігації та придбаних позивачем, що дорівнює метражу квартири АДРЕСА_2.

На виконання умов вищевказаного договору ОСОБА_1 уклала з ТОВ "Укрпромбанк" договір купівлі-продажу цінних паперів (облігацій) № Б237-1/08 та договір про відкриття рахунку у цінних паперах фізичній особі № 129/08; внесла кошти у сумі 602 588,25 грн як оплату за іменні цінні папери. У подальшому рахунок був переведений до ВАТ "БМ Банк", де облігації зберігалися до їх погашення.

У зв'язку з затримкою будівництва будинку у 2010 році між ОСОБА_1 та ТОВ
"Компанія "Оргжитлобуд" було укладено додаткову угоду до договору про резервування об'єкту нерухомості та порядок погашення облігацій № 29/05/208-88, якою було встановлено зобов'язання ТОВ "Компанія "Оргжитлобуд" здійснити введення будинку в експлуатацію в 4 кварталі 2010 року.

Відповідно до умов договору між сторонами було підписано акт пред'явлення облігацій до погашення, акт погашення пакету облігацій та акт прийому- передачі майнових прав на квартиру.

У січні 2013 року позивач дізналася, що будинок був зданий в експлуатацію наприкінці грудня 2012 року, та почала вимагати оформлення права власності на квартиру.

21 травня 2013 року позивач оплатила квитанцію, отриману від керівника ОСББ Олени Кравчук, про оплату послуг БТІ, проте забудовником не було передано їй технічний паспорт на квартиру.

20 червня 2013 року позивачу стало відомо, що відповідач ОСОБА_3 незаконно заволодів правом на майно шляхом отримання свідоцтва про право власності від 05 червня 2013 року, незважаючи на те, що майнові права на квартиру належали виключно позивачу.

В той же день вона звернулась з заявою про вчинення відносно неї кримінального правопорушення, що стало підставою для відкриття кримінального провадження за № 12013100100001322 від 21 червня 2013 року.

Документи, на підставі яких виникло майнове право у ОСОБА_1 та у відповідача ОСОБА_3 є майже тотожними між собою, відмінність полягає лише в тому, що позивач уклала угоду з торговцем цінними паперами, як це передбачено законом, а ОСОБА_3 - з ТОВ "Компанія "Оргжитлобуд", яке не мало на це відповідної ліцензії. Також відсутні будь-які відомості щодо оплати відповідачем ОСОБА_3 пакету облігацій.

Договір про резервування об'єкту нерухомості та порядок погашення облігацій був підписаний позивачем з уповноваженою особою ТОВ "Компанія "Оргжитлобуд" ОСОБА_8, який на той момент виконував обов'язки директора.

Укладений ОСОБА_3 29 травня 2008 року договір № 29/05/2008-88 був підписаний з другої сторони ОСОБА_2, який на той момент, відповідно до наказу № 2 від 09 березня 2001 року виконував обов'язки директора ТОВ "Компанія "Оргжитлобуд" та не мав права підпису.

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи від 02 липня 2015 року № 424, проведеної в рамках кримінального провадження, яке перебувало на розгляді в Бориспільському міськрайонному суді Київської області, підписи від імені ОСОБА_8 у документах, підписаних між ОСОБА_3 та ТОВ "Компанія "Оргжитлобуд", виконані відповідачем ОСОБА_2.

В подальшому ОСОБА_3 продав спірну квартиру ОСОБА_4.

Посилаючись на вищевикладене ОСОБА_1 просила суд:

- визнати недійсним договір № 29/05/2008-88 про резервування об'єкту нерухомості (квартири АДРЕСА_2 на АДРЕСА_3) та порядок погашення облігацій, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ "Компанія "Оргжитлобуд" від 29 травня 2008 року.

- визнати недійсним договір № Б237-1/08 купівлі-продажу цінних паперів від 29 травня 2008 pоку, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ "Компанія "Оргжитлобуд".

- визнати недійсним акт пред'явлення пакету облігацій до погашення від 17 червня 2010 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ "Компанія "Оргжитлобуд".

- визнати недійсним акт від 17 червня 2010 року про погашення пакету облігацій, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ "Компанія "Оргжитлобуд".

- визнати недійсним акт від 17 червня 2010 року прийому-передачі майнових прав на квартиру АДРЕСА_4, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ "Компанія "Оргжитлобуд".

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 05 червня 2013 року, індексний номер 4461964, на квартиру за адресою: АДРЕСА_5, загальною площею 80,8 кв. м, житловою площею 51,2 кв. м, видане ОСОБА_3 реєстраційною службою Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області, державний реєстратор Гапоненко С. В.

- скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_5, загальною площею 80,8 кв. м, житловою площею 51,2 кв. м, зареєстровану 04 червня 2013 року реєстраційною службою Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області, державний реєстратор Гапоненко С. В., номер запису про право власності 1396679 на ім'я ОСОБА_3

- витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 квартиру за адресою: АДРЕСА_5, загальною площею 80,8 кв. м, житловою площею 51,2 кв. м на користь ОСОБА_1

- скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_5, загальною площею 80,8 кв. м, житловою площею 51,2 кв. м, зареєстровану за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу № 3478 від 29 листопада 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Мороз О. А.

- визнати за ОСОБА_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6, РНОКПП НОМЕР_1, майнові права на квартиру АДРЕСА_7, загальною площею 80,8 кв. м, житловою площею 51,2 кв. м.

- стягнути з відповідачів на її користь судові витрати.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 жовтня 2018 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 червня 2019 року, позов задоволено.

Визнано недійсним договір про резервування об'єкту нерухомості (квартири АДРЕСА_4) та порядок погашення облігацій, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ
"Компанія "Оргжитлобуд" 29 травня 2008 року за № 29/05/2008-88.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів від 29 травня 2008 pоку № Б237-/08, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ "Компанія "Оргжитлобуд".

Визнано недійсним акт пред'явлення пакету облігацій до погашення від 17 червня 2010 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ "Компанія "Оргжитлобуд".

Визнано недійсним акт від 17 червня 2010 року про погашення пакету облігацій, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ "Компанія "Оргжитлобуд".

Визнано недійсним акт від 17 червня 2010 року прийому-передачі майнових прав на квартиру АДРЕСА_4, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ "Компанія "Оргжитлобуд".

Визнано недійсним свідоцтво на нерухоме майно від 05 червня 2013 року, індексний номер 4461964 на квартиру за адресою: АДРЕСА_5, загальною площею 80,8 кв. м, житловою площею 51,2 кв. м, видане реєстраційною службою Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області, державний реєстратор Гапоненко С. В.

Скасовано державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_5, загальною площею 80,8 кв. м, житловою площею 51,2 кв. м, зареєстровану 04 червня 2013 року реєстраційною службою Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області, державний реєстратор Гапоненко С. В., номер запису про право власності 1396679 на ім'я ОСОБА_3.

Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 квартиру за адресою: АДРЕСА_5, загальною площею 80,8 кв. м, житловою площею 51,2 кв. м на користь ОСОБА_1.

Скасовано державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_5, загальною площею 80,8 кв. м, житловою площею 51,2 кв. м, зареєстровану за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 29 листопада 2013 року № 3478, посвідченого приватним нотаріусом Мороз О. А.

Визнано за ОСОБА_1 майнові права на квартиру АДРЕСА_7, загальною площею 80,8 кв. м, житловою площею 51,2 кв. м;

Стягнуто з ТОВ "Компанія "Оргжитлобуд" на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 5 252,94 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 5 252,94 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 704,80 грн.

Рішення місцевого суду, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що позивач виконала умови договору резервування квартири від 29 травня 2008 року № 29/05/2008-88, договору купівлі-продажу цінних паперів (облігацій) від 29 травня 2008 року № Б237-1/08, договору з ТОВ "Укрпромбанк" про відкриття рахунку у цінних паперах фізичній особі від 29 травня 2008 року № 129/08. Внесла грошові кошти у сумі 602 588,25 грн згідно меморіального ордеру № 7, як оплату за іменні цінні папери. ТОВ "Компанія "Оргжитлобуд" свої зобов'язання не виконало та не передало позивачу документів, необхідних для оформлення права власності. ОСОБА_3 достовірно знав про підробку документів на спірну квартиру та незалежно від цього уклав з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу спірної квартири від 29 листопада 2013 року № 3478, посвідчений приватним нотаріусом Мороз О. А., чим були порушені права позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі заявник посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваних рішень, ухвалених судами без врахування засад верховенства права.

ОСОБА_4 зазначає, що задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суди безпідставно позбавили його як добросовісного набувача права власності на законно придбане житлове приміщення. Наявність державної реєстрації права власності продавця ОСОБА_3 на квартиру та відсутність заборони її відчуження перевірялось нотаріусом перед посвідченням відповідного правочину.

ОСОБА_4 вчинив усі можливі дії щодо реєстрації права власності на придбане на законних підставах нерухоме майно, тому саме він і є тією особою, яка на відміну від позивача, на момент розгляду справи в суді мав законні підстави вважатися належним власником спірної квартири.

Вказує, що поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій була залишена та обставина, що цей позов заявлено повторно, оскільки у квітні 2016 року ОСОБА_1 зверталася до суду із аналогічним позовом, який за її заявою залишено судом без розгляду. На переконання заявника така обставина може свідчити про порушення завдань цивільного судочинства, визначених статтею 2 ЦПК України.

Заявник також вказує на порушення апеляційним судом порядку автоматизованого розподілу справи, оскільки у долученому до матеріалів справи протоколі розподілу від 04 березня 2019 року відсутні відомості про час закінчення автоматизованого розподілу, коефіцієнт складності судової справи, імена (найменування) учасників справи, інформація про визначення списку суддів для участі (підстави за яких судді не беруть участі) в автоматизованому розподілі, підстави здійснення автоматизованого розподілу (повторного автоматизованого розподілу).

Суд апеляційної інстанції неналежно повідомив про час і місце розгляду справи ОСОБА_7 та ТОВ "Компанія "Оргжитлобуд". Фактично судовий розгляд відбувся за відсутності вищезгаданих осіб і їх думка залишилася невідомою.

Апеляційний суд не прийняв подані заявником докази, хоча ОСОБА_4 договір про надання професійної правничої допомоги уклав лише 24 січня 2019 року.

Заявник звертає увагу, що суди попередніх інстанцій не перевіряли справжність підпису керівника ТОВ "Компанія "Оргжитлобуд" ОСОБА_8 у документах, що укладались із позивачем, що, на думку ОСОБА_4, дає підстави для висновку, що фактично окремі докази набули для суду заздалегідь встановленої сили.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У вересні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 із посиланням на необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, що є обґрунтованими та ухваленими у відповідності до законодавчих вимог.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Бориспільського міськрайонного суду Київської області.

09 листопада 2020 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

На підставі ухвали Верховного Суду від 07 грудня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п'яти суддів.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 грудня 2020 року визначено наступний склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Литвиненко І. В., Ткачук О. С., Фаловська І.

М.,

Позиція колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

Згідно із частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Згідно із частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Звертаючись до суду із цим позовом позивач посилалася на ті обставини, що 29 травня 2008 року уклала із забудовником ТОВ "Компанія "Оргжитлобуд" договір № 9/05/2008-88 про резервування об'єкту нерухомого майна та порядок погашення облігацій, за умовами якого ТОВ "Компанія "Оргжитлобуд" зобов'язалось закріпити (здійснити резервування) за позивачем квартири АДРЕСА_1, що складається з двох кімнат загальною площею 82,83 кв. м, в обмін на погашення пакету облігацій, емітованих в кількості 8 283 облігації та придбаних позивачем, що дорівнює метражу квартири АДРЕСА_2.

Відповідач ТОВ "Компанія "Оргжитлобуд" умови вказаного договору не виконав.

Позивач зазначає, що внаслідок незаконних дій директора ТОВ "Компанія "Оргжитлобуд" ОСОБА_2, який видав завідомо неправдиві офіційні документи, за що в подальшому був притягнутий до кримінальної відповідальності, ОСОБА_3 зареєстрував за собою право власності на спірну квартиру, а потім продав її ОСОБА_4.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_3 достовірно знав про підробку документів на спірну квартиру та незважаючи на це уклав із ОСОБА_4 договір купівлі-продажу зазначеної квартири, чим було порушено права позивача.

Зважаючи на зазначене, суд визнав за позивачем майнові права на об'єкт інвестування, а також витребував спірну квартиру із володіння ОСОБА_4.

При вирішенні справи за позовом ОСОБА_1 виникає питання щодо того, чи має право витребувати нерухоме майно від добросовісного набувача власник майнових прав на це майно та у який спосіб інвестор має захистити свої права: шляхом визнання права власності на майнові права чи права власності на об'єкт нерухомості, який закінчений будівництвом та прийнятий до експлуатації.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з пунктом 7 Перехідних положень ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об'єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

Аналізуючи висновки суду касаційної інстанції щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду звернула увагу, що чинне законодавство, яким регулюється ринок первинної нерухомості передбачає можливість залучення для спорудження об'єктів будівництва грошових коштів фізичних та юридичних осіб шляхом укладання з ними, у тому числі договорів: інвестиційних, пайової участі у будівництві, купівлі-продажу майнових прав. Учасники цивільних справ у своїх процесуальних зверненнях неодноразово звертають увагу суду на наявність різної судової практики у цих правовідносинах, що дає можливість забудовникам продавати одні й ті самі об'єкти нерухомості по декілька разів, отримуючи прибутки та залишаючи громадян України без своїх грошових коштів та без інвестованого нерухомого майна (наприклад, ухвала Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 522/1029/18).

У постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-503цс16 Верховний Суд України зазначив, що "за змістом договорів резервування приміщення та комісії щодо купівлі цінних паперів позивачка отримала лише право на набуття права власності, а не саме право власності на нерухоме майно. Отже, підстав для визнання за нею майнових прав на об'єкт інвестування відповідно до статей 331, 392 ЦК України немає".

У постанові Верховного Суду України від 18 грудня 2013 року у справі № 6-104цс13 зазначено, що "на підставі положень статей 387, 388 ЦК України власнику надається право витребувати майно із чужого незаконного володіння або від добросовісного набувача. Вимога титульного володільця про визнання права власності є додатковою до вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння і є такою, що супроводжує віндикаційний позов. Якщо позивачем повністю проведено оплату за договором інвестування, то він є власником майнових прав на об'єкт інвестування. Вибуттям об'єкта нерухомості, створеного в результаті інвестування в капітальне будівництво, з володіння власника майнових прав на об'єкт інвестування на підставі нікчемного правочину порушуються права цього власника, які підлягають захисту шляхом визнання за ним права власності на майно, яке було утворено внаслідок виконання умов договору інвестування".

У вказаній постанові Верховний Суд України погодився із правовими висновками, що викладені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 грудня 2012 року, наданій як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права в подібних правовідносинах, якою залишено в силі судові рішення про визнання за позивачем права власності на нежитлові приміщення, що були предметом договору інвестування та витребувано ці приміщення на його користь (провадження № 6-29811св12).

Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначає, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно (стаття 331 ЦК України).

Відповідно до статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на окремі об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статті 328 ЦК України.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та Європейської комісії з прав людини.

У справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland) від 29 листопада 1991 року, заява № 12742/87 й "Федоренко проти України" від 01 червня 2006 року, заява № 25921/02 ЄСПЛ констатував, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі Конвенції, право власності може бути "наявним майном", або коштами, уключаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції, це поняття охоплює як "наявне майно, так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення ЄСПЛ "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини" (Von Maltzan and Others v. Germany) від 02 березня 2005 року, заяви № 71916/01,71917/01 та 10260/02. Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом".

В іншій справі "NKM v. Hungary" від 14 травня 2013 року, скарга № 66529/11, ЄСПЛ зазначив, що "правомірні очікування" підлягають захисту як власне майно і майнові права.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у пункті 115 постанови від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19) особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача, при цьому власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Разом з тим, у вказаній справі Велика Палата Верховного Суду, враховуючи недоведеність позивачем наявності у неї майнового права на спірне новостворене майно, вважала відсутніми підстави для розгляду питання про наявність чи відсутність виключної правової проблеми, у тому числі, в контексті застосування положень статті 392 ЦК України - щодо захисту інтересів позивача шляхом визнання за нею права власності на спірне майно (п. 132).

Отже, у вказаній справі Велика Палата Верховного Суду не вирішувала питання щодо того, чи має право інвестор витребувати нерухоме майно від добросовісного набувача та у який спосіб він може захистити свої права: шляхом визнання права власності на майнові права чи права власності на об'єкт нерухомості, який закінчений будівництвом та прийнятий до експлуатації.

У справі, яка переглядається, позивач виконала свої грошові зобов'язання, що підтверджується підписаними сторонами документами: актом пред'явлення облігацій до погашення, актом погашення пакету облігацій та актом прийому-передачі майнових прав на квартиру, тобто вчинила дії, спрямовані на виникнення правових передумов, необхідних і достатніх для набуття права вимоги щодо переходу права власності на об'єкт будівництва, тобто вчинила достатні і необхідні дії для набуття майнових прав, а після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію - права власності на квартиру.

Проте за змістом договору резервування об'єкту нерухомості позивач отримала лише право на набуття права власності, а не саме право власності на нерухоме майно.

За таких обставин, у випадку коли суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановив наявність у інвестора майнових прав на об'єкт інвестування, вирішити питання щодо можливості визнання за позивачем майнових прав та витребування новоствореного майна від добросовісного набувача можливо лише із відступом від позицій, викладених у постановах Верховного Суду України від 18 грудня 2013 року у справі № 6-104цс13 та від 25 травня 2016 року у справі № 6-503цс16.

Колегія суддів зазначає, що на стадії передачі цивільної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду спір по суті не вирішується, тому на думку колегії суддів, ця ухвала не може містити висновків по суті спору, зокрема щодо наявності підстав для задоволення чи відхилення касаційної скарги.

При цьому однакове застосування закону забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдине застосування законів поліпшує громадське прийняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Неодноразове ухвалення протилежних і суперечливих судових рішень, особливо судами вищих інстанцій, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції.

Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.

Частиною 1 статті 404 ЦПК України визначено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

З урахуванням того, що на думку колегії суддів наявні підстави для вирішення питання щодо відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у зазначених вище постановах Верховного Суду України, справу необхідно передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 402, 403, 404 ЦПК України, пунктом 7 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з організації житлового будівництва", ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, треті особи: приватний нотаріус Мороз Олена Анатоліївна, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання недійсними договору про резервування об'єкту нерухомості та договору купівлі-продажу цінних паперів, актів про пред'явлення до погашення та погашення пакету облігацій, акту прийому-передачі майнових прав на квартиру та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації права власності на квартиру, витребування її з чужого незаконного володіння та визнання майнових прав на квартиру за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 червня 2019 року передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко О. С. Ткачук І. М. Фаловська