Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 17.08.2020 року у справі №377/787/19

УХВАЛА

13 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 377/787/19

провадження № 61-11799ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В.

О.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Славутицького міського суду Київської області від 20 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" (далі - КП "Управління житлово-комунального господарства"), третя особа - ОСОБА_2, про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом до КП "Управління житлово-комунального господарства", третя особа - ОСОБА_2, в якому просив зобов'язати відповідача вчинити дії по встановленню пломб на запірній арматурі, яка знаходиться у положенні "повністю зачинена" і розташована перед опалювальними приладами квартири АДРЕСА_1.

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 20 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року, в задоволенні позову відмовлено.

Суди, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, виходили з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме відповідач зобов'язаний вчинити дії по встановленню пломб на запірній арматурі, яка знаходиться у положенні "повністю зачинена" і розташована перед опалювальними приладами квартири АДРЕСА_1 і, що виконання цих дій входить до компетенції КП "Управління житлово-комунального господарства".

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на рішення Славутицького міського суду Київської області від 20 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, містяться у статті 129 Конституції України, відповідно до якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України встановлено, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для

учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей Пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Крім того, при визначенні справи малозначною Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам Ради Європи необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.

Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які

заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України встановлено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Славутицького міського суду Київської області від 20 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року слід відмовити з підстав, встановлених пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України.

Керуючись частиною 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Славутицького міського суду Київської області від 20 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства

"Управління житлово-комунального господарства", третя особа - ОСОБА_2, про зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов