Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.11.2019 року у справі №739/477/19

Ухвала

17 березня 2020 року

м. Київ

справа № 739/477/19

провадження № 61-19835св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,

Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідач - Новгород-Сіверська міська рада Чернігівської області, Східне регіональне управління Державної прикордонної служби,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, подану адвокатом Костюченко Владиславом Костянтиновичем, на рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 26 липня 2019 року у складі судді Іващенка А. І. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Висоцької Н. В., Мамонової О. Є., Шитченко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області, Східного регіонального управління Державної прикордонної служби про визнання права власності за набувальною давністю.

Позовна заява мотивована тим, що позивачі, згідно ордеру на житлове приміщення № 541 від 06 травня 2006 року, виданого виконавчим комітетом Новгород-Сіверської міської ради, були вселені в двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Договір найму службового житла не укладався.

Вказана квартира, надана позивачам в користування в якості службової, належала ДП "Відділ будівництва та розквартирування Південно-західного напряму Прикордонних військ України", яке є ліквідованим, та правонаступники підприємства у реєстрі юридичних осіб відсутні. Право власності на квартиру зареєстроване Новгород-Сіверським МБТІ у 2002 році.

Позивачі вселилися у квартиру на законних підставах, спірна квартира надана їм з метою подальшого передання для постійного користування згідно статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

ОСОБА_1, ОСОБА_2 просили визнати за ними право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області

від 26 липня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність законних підстав для набуття права власності на спірну квартиру за набувальною давністю, оскільки позивачі були вселені до службового житлового приміщення на відповідній правовій підставі, що надавало право користування у порядку встановленому ЖК України, а відповідно не породжує правових підстав для набуття позивачами права власності на нерухоме майно, незалежно від давності користування ним.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області

від 26 липня 2019 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1,

ОСОБА_2, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

02 листопада 2019 року представник ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_3 через засоби поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 26 липня 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області

від 26 липня 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду

від 25 вересня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області та Східного регіонального управління Державної прикордонної служби про визнання права власності за набувальною давністю, підлягає закриттю з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" з 01 січня

2019 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу у розмірі 1
921,00 грн.

Предметом позову у справі № 739/477/19 є визнання права власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1, вартість якої позивачі вказали в сумі 70 000,00
грн.

Отже, ціна позову в даній справі становить 70 000,00 грн, яка станом на

01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921,00 грн х 100 = 192 100,00 грн).

Отже, справа № 739/477/19 не є справою з ціною позову, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Справа № 1739/477/19 є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK

v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.

З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, а також значення справи для сторін і суспільства, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (Levages Prestations Services

v. France, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez De La
Torre v. Spain, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Ураховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 26 липня 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області та Східного регіонального управління Державної прикордонної служби про визнання права власності за набувальною давністю, підлягає закриттю, оскільки судові рішення не можуть бути оскаржені в касаційному порядку.

Керуючись статтею 389 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області та Східного регіонального управління Державної прикордонної служби про визнання права власності за набувальною давністю, за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, поданою адвокатом Костюченко Владиславом Костянтиновичем, на рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області

від 26 липня 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду

від 25 вересня 2019 року закрити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко