Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 17.02.2019 року у справі №756/3585/18

Ухвала

13 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 756/3585/18

провадження № 61-3144ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Курило В. П. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 19 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 07 вересня 2018 року в справі за позовом житлово-будівельного кооперативу "Маяк-7" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року житлово-будівельний кооператив "Маяк-7" (далі - ЖБК "Маяк-7") звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_1 про стягнення боргу за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01 квітня 2013 року по 31 січня 2018 року в розмірі 9 428,31 грн, інфляційних втрат у розмірі 4 433,30 грн та 3 % річних у розмірі 731,25 грн, а всього - 14 592,86
грн.

Позивні вимоги мотивовано тим, що ЖБК "Маяк-7" є власником будинку

АДРЕСА_1 та є обслуговуючою організацією, яка здійснює експлуатацію, управління та утримання будинку і прибудинкової території. ОСОБА_1 проживає та є власником квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_1 користується послугами з утримання будинку та прибудинкової території, але не сплачує за них у повному обсязі за встановленим тарифом. У зв'язку з цим виникла заборгованість з оплати вказаних послуг за період з 01 квітня 2013 року по 31 січня 2018 року.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 19 червня 2018 року позовні вимоги ЖБК "Маяк-7" задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЖБК "Маяк-7" заборгованість за послуги (внески) з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01 квітня 2013 року по 31 грудня 2018 року у розмірі 8 990,35 грн, 3 % річних у розмірі 693,77 грн, інфляційні втрати у розмірі 4 433,30 грн.

У задоволенні інших позовних вимог ЖБК "Маяк-7" відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 07 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 19 червня 2018 року залишено без змін.

12 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Оболонського районного суду міста Києва від 19 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 07 вересня 2018 року в частині задоволення позовних вимог ЖБК "Маяк-7" та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ЖБК "Маяк-7" м відмовити у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" встановлено, що з 01 січня 2018 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 1 921,00 грн.

Предметом позову у справі № 756/3585/18 є стягнення боргу за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01 квітня

2013 року по 31 січня 2018 року в розмірі 9 428,31 грн, інфляційних втрат у розмірі 4 433,30 грн та 3 % річних у розмірі 731,25 грн, а всього -

14 592,86 грн.

Таким чином ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 192 100,00 грн (1 921,00 грн х 100).

ОСОБА_1 у касаційній скарзі посилається на те, що судами не враховано значення цієї справи для сторін, дана справа є складною, потребує розгляду в порядку загального позовного провадження. У випадку помилкового віднесення судом першої інстанції справи до категорії малозначних, рішення у таких справах підлягають касаційному оскарженню.

Посилання заявника у касаційній скарзі на пункт 2 частини третьої

статті 389 ЦПК України є безпідставними.

Малозначна справа є такою в силу вимог закону, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v.
SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, оскаржені судові рішення прийнято у малозначній справі, ціна позову в якій не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.

Враховуючи те, що справа в силу вимог закону є малозначною, клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Оболонського районного суду міста Києва від 19 червня 2018 року та постанови Апеляційного суду міста Києва від 07 вересня 2018 року, Верховним Судом не розглядається.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 19 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 07 вересня 2018 року в справі за позовом житлово-будівельного кооперативу "Маяк-7" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. П. Курило