Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.09.2020 року у справі №2-117/09

Ухвала

02 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 2-117/09

провадження № 61-12084 ск 20

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 жовтня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 10 липня 2020 року в справі за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - ОСОБА_2, про визнання дубліката виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню,

Встановив:

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із заявою про визнання дубліката виконавчого документа № 607/7887/14-ц, виданого 24 вересня 2014 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 жовтня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання дублікату виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 жовтня 2019 року.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 10 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково: ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 жовтня 2019 року, в частині відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання дубліката виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, з підстав посилання заявником на:протокол спільної наради з питань погашення заборгованості за виконавчим листом від 29 травня 2015 року, договір про повернення боргу від 03 липня 2015 року, заяву про повернення виконавчого документу від 03 червня 2015 року, висновки експертизи Тернопільського відділення КНДІСЕ від 10 серпня 2015 року № 384/385/15-22, висновки від 26 серпня 2015 року № 443/444/15-22 та висновки експертизи НДЕКЦ при УМВСУ в Тернопільській області від 16 жовтня 2015 рок № 1.1-382/15, скасовано, а провадження у справі закрито на підставі пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України; в решті ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 жовтня 2019 року залишено без змін.

10 серпня 2020 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 жовтня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 10 липня 2020 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд касаційної інстанції скасуватиухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 жовтня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 10 липня 2020 року, і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Дослідивши касаційну скаргу ОСОБА_1, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, з огляду на наступне.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

У частині 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 406 ЦПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених частини 1 статті 406 ЦПК України.

У пункті 2 частини 1 статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пункті 2 частини 1 статті 389 ЦПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Ухвала суду першої інстанції про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, як процесуальний документ, що може бути оскаржений, передбачена пунктом 25 частини 1 статті 353 ЦПК України, який відсутній у зазначеному переліку, а отже це судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Тобто, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 389 ЦПК України не передбачено право для сторони у справі або іншої відповідної особи на оскарження в касаційному порядку постанови суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, а тому ця постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

У відповідності до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 389 ЦПК України ухвала Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 жовтня 2019 року та постанова Тернопільського апеляційного суду від 10 липня 2020 року не підлягають касаційному оскарженню, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

На підставі наведеного, керуючись статтями 260 389 394 ЦПК України Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

Ухвалив:

Відмовити у відкриті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 жовтня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 10 липня 2020 року в справі за заявою у справі за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - ОСОБА_2, про визнання дубліката виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

В. С. Жданова

В. О. Кузнєцов