Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.08.2021 року у справі №387/324/21
Постанова КЦС ВП від 04.12.2024 року у справі №387/324/21

Ухвала

Іменем України

12 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 387/324/21

провадження № 61-12684ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 26 квітня 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 01 липня 2021 року в справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - нотаріус Добровеличківської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Левітчук Галина Борисівна про визнання недійсними договорів міни та застосування наслідків недійсності правочину,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищезазначеним позовом.

Також, у квітні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки сільськогосподарського призначення розташовані на території Братолюбівської сільської ради із кадастровими номерами: 3521780800:02:000:0250 площею 5,658 га та 3521780800:02:000:0251 площею 5,6579 га.

Заява мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може спричинити негативні наслідки у виді передачі земельних ділянок у власність третім особам в той час, коли цивільна справа ще перебуватиме на розгляді в суді, а також необхідності нового звернення нею до суду за захистом власних прав у зв'язку зі спорами щодо прав на земельні ділянки з третіми особами, тобто зробити неможливим виконання рішення суду, у випадку задоволення позову. Вказувала, що відповідач як власник земельних ділянок при наявності в суді спору щодо визнання недійсними договорів міни земельних ділянок має всі можливості реалізувати будь-які дії по розпорядженню земельними ділянками.

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 26 квітня 2021 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково.

Заборонено ОСОБА_1, а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та інше) по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформлення документів на нерухоме майно, а саме щодо земельних ділянок розташованих на території Братолюбівської сільської ради із кадастровими номерами 3521780800:02:000:0250 площею 5,658 га та 3521780800:02:000:0251 площею 5,6579 га.

В іншій частині заяви відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 01 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Ухвалу Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 26 квітня 2021 року залишено без змін.

28 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права просить скасувати ухвалу Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 26 квітня 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 01 липня 2021року та винести нову постанову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не переконався, що між сторонами дійсно виник спір, а сам факт звернення з позовом до суду не свідчить про існування такого спору. Посилається на неврахування судом першої інстанції правових висновків викладених у постанові Верховного Суду від 11 травня 2021 року в справі № 376/2984/19. Зазначає, що позивачем не було доведено належними доказами необхідність забезпечення позову.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову

у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно частин 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених частин 1 та 2 статті 149 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обирати такий спосіб, який у найбільший мірі спрямований на забезпечення предмету спору.

Пунктом 4 частини 1 статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів касаційного провадження, позивач звернувся до суду з вимогами про визнання недійсними договорів міни та застосування наслідків недійсності правочину щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення розташовані на території Братолюбівської сільської ради із кадастровими номерами: undefined площею 5,658 га та undefined площею 5,6579 га.

Отже, забезпечення позову шляхом заборони відповідачу, а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформлення документів на вказані земельні діляники є співмірним заявленим вимогам, про що судами першої та апеляційної інстанції було зроблено вірний висновок.

Вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову спрямовані на попередження недобросовісної поведінки власника майна під час розгляду судового спору, недопущення з його боку дій, які можуть ускладнити у майбутньому виконання ймовірного судового рішення.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями, тлумачення процесуального законодавства на свою користь та не спростовують правильних по суті спору висновків судів попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, оскільки існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову наведений захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання судового рішення і виникнення між сторонами у справі конфліктних ситуацій.

За наведених обставин судом першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, на законних підставах вжито заходи забезпечення позову.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 1 статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог Частиною 1 статті 394 ЦПК України, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга, подана на судові рішення, якими вирішено процесуальне питання, є необґрунтованою. Правильне застосовування норм статей 149, 150 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень.

Керуючись статтями 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 26 квітня 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 01 липня 2021 року в справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - нотаріус Добровеличківської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Левітчук Галина Борисівна про визнання недійсними договорів міни та застосування наслідків недійсності правочину.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун