Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.08.2020 року у справі №487/8497/19

Ухвала

07 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 487/8497/19

провадження № 61-10803ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В.

М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 18 березня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 30 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, за участю третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю "М. В. Л. ГРУП", про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля від 06 вересня 2018 року, за яким товариство з обмеженою відповідальністю "М. В. Л. ГРУП" (далі - ТОВ "М. В. Л. ГРУП") від імені ОСОБА_3 продало ОСОБА_1 автомобіль Mitsubishi Pajero, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2.

Позов мотивовано тим, що у провадженні Заводського районного суду міста Миколаєва перебувала справа № 487/3004/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу в сумі 5 781 564,00 грн із урахуванням індексу інфляції, 3 % річних та суми винагороди за користування позикою.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 03 вересня 2018 року у справі № 487/3004/18 задоволено заяву про забезпечення позову. Накладено арешт на майно ОСОБА_3, зокрема на автомобіль Mitsubishi Pajero, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 17 грудня 2018 року у справі № 487/3004/18 позов задоволено.

ОСОБА_2 зазначав, що, незважаючи на арешт, 06 вересня 2018 року ОСОБА_3 відчужив на користь ОСОБА_1 належний йому транспортний засіб, а тому оскаржуваний правочин є недійсним з підстав, передбачених статтею 215 та частиною 1 статті 203 ЦК України.

Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 18 березня 2020 року позов задоволено.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 30 червня 2020 року рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 18 березня 2020 року залишено без змін.

У липні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 18 березня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 30 червня 2020 року.

Положенням пункту 9 частини 3 статті 2 ЦПК України закріплено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.

Однак, таке право на касаційне оскарження не є абсолютним та безумовним, скаржник зобов'язаний обґрунтувати причини такого звернення, що дозволяють ініціювати проведення судового розгляду справи в третій раз.

Так, у положенні частини "с" статті 7 Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, акцентується увага на тому, що скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини у справах Lavages
Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Право заявника на апеляційний перегляд справи було забезпечено.

Всі мотивування особи, яка подає касаційну скаргу, вже були предметом розгляду в судах двох інстанцій і не потребують додаткового перегляду.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Малозначна справа як справа незначної складності є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанцій, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розташована у розділі "Загальні положення" частина 6 статті 19 ЦПК України, яка поширюється і на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

При цьому суд дослідив та взяв до уваги предмет позову, складність справи, ціну позову, яка не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, значення справи для сторін і суспільства.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму дляпрацездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Підстави, передбачені статтею 411 ЦПК України, для обов'язкового скасування судових рішень, що оскаржуються, у касаційній скарзі не зазначені.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи, що судові рішення, які оскаржуються, прийняті у малозначній справі, а обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, відсутні, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 18 березня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 30 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, за участю третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю "М. В. Л. ГРУП", про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

В. М. Сімоненко