Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.03.2020 року у справі №466/7786/17

Ухвала

16 березня 2020 року

м. Київ

справа № 466/7786/17

провадження № 61-4454ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,

Коротенка Є. В.,

розглянув касаційну скаргу комунального некомерційного підприємства

"3-я міська клінічна лікарня м. Львова" на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 06 лютого 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 30 січня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до комунального некомерційного підприємства "3-я міська клінічна лікарня м.

Львова", треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

20 жовтня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовними вимогами до комунальної 3-ї міської клінічної лікарні міста Львова (правонаступник - КНП "3-я міська клінічна лікарня м. Львова"), про стягнення моральної шкоди в розмірі 400 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 15 червня 2014 року о 02:15 год вагітна ОСОБА_1 поступила у відділення патології вагітних комунальної 3-ї міської клінічної лікарні, яке знаходиться у місті Львові по вулиці Рапопорта, 8 з діагнозом: І вагітність, 40 тижнів. Передвісники пологів. Враховуючи, що це був вихідний день, медичну допомогу у вигляді спостереження та лікування при наявності усіх умов стаціонару, забезпечували чергові лікарі-акушер-гінекологи ОСОБА_3 і ОСОБА_4. До вказаних медичних працівників ОСОБА_1 звернулась зі скаргами на сильний регулярний біль унизу живота, на відсутність рухів плода.

Проте через невиконання зазначеними медичними працівниками своїх професійних обов'язків, внаслідок несумлінного до них ставлення, не було забезпечено ретельного та динамічного спостереження за ОСОБА_1 та її плодом, що в кінцевому результаті призвело до розвитку внутрішньоутробної асфіксії плода. Відтак, ІНФОРМАЦІЯ_1 о 04:05 год народилась мертва доношена дівчинка масою 3550 г, ростом 56 см.

Кримінальне провадження щодо неналежного виконання медичними працівниками ОСОБА_4 та ОСОБА_3 своїх професійних обов'язків, що призвело до настання смерті плода ОСОБА_1, розглядалось Шевченківським районним судом міста Львова.

27 вересня 2017 року Шевченківським районним судом міста Львова було постановлено дві ухвали, якими: звільнено ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 140 Кримінального кодексу України, та кримінальне провадження про її обвинувачення у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 140 Кримінального кодексу України, закрито у зв'язку із закінчення строків давності на підставі статті 49 Кримінального кодексу України; звільнено ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі

статті 46 Кримінального кодексу України у зв'язку з примиренням винної з потерпілими ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

В ухвалі Шевченківського районного суду міста Львова від 27 вересня

2017 року зазначено, що в підготовчому судовому засіданні встановлено, що з часу події злочину, а саме - 15 червня 2014 року минули строки, передбачені пунктом 2 частини 1 статті 49 КК України, обвинувачена ОСОБА_3 вперше притягується до кримінальної відповідальності, інкриміноване їй кримінальне правопорушення відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, тому суд вважає, що клопотання обвинуваченої ОСОБА_3 про звільнення її від кримінальної відповідальності є підставним та підлягають до задоволення.

ОСОБА_3 згідна на закриття кримінального провадження і звільнення її від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності. В іншій ухвалі Шевченківського районного суду міста Львова, якою було звільнено від кримінальної відповідальності ОСОБА_4, суд зазначив, що кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_4 дійсно мало місце та містить склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 140 КК України.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважають, що звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності не свідчить про її виправдання, визнання невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, підстава її звільнення від кримінальної відповідальності не є реабілітуючою. Натомість зі ОСОБА_4 вони примирились, їм було відшкодовано моральну (немайнову) шкоду. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 більше не мають до неї претензій майнового та немайнового характеру.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 06 лютого

2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з КНП "3-я міська клінічна лікарня м. Львова" на користь

ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 200 000,00 грн.

Стягнуто з КНП "3-я міська клінічна лікарня м. Львова" на користь

ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Львівського апеляційного суду від 30 січня 2020 року апеляційну скаргу КНП "3-я міська клінічна лікарня м. Львова" залишено без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 06 лютого

2019 року залишено без змін.

06 березня 2020 року КНП "3-я міська клінічна лікарня м. Львова" звернулося через засоби поштового зв'язку з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 06 лютого 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 30 січня 2020 року та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб обчислюється станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" передбачено, що у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2020 року (на час подання касаційної скарги) - 2 102,00 грн.

Предметом позову у цій справі є стягнення моральної шкоди в розмірі 400 000,00
грн, тобто ціна позову у даній справі не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

(2 102,00 грн х 250 = 525 500,00 грн).

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Верховний Суд також врахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі "Azyukovska v. Ukraine" ("Азюковська проти України") рішення

від 09 жовтня 2018 року.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалені у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і вони не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Зазначення у постанові Львівського апеляційного суду від 30 січня

2020 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки справа є малозначною, а тому ухвалені у ній судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої

статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою комунального некомерційного підприємства "3-я міська клінічна лікарня

м. Львова" на рішення Шевченківського районного суду міста Львова

від 06 лютого 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду

від 30 січня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до комунального некомерційного підприємства

"3-я міська клінічна лікарня м. Львова", треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про відшкодування моральної шкоди.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко