Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.02.2021 року у справі №583/4272/19

Ухвала

10 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 583/4272/19

провадження № 61-1976ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12 травня 2020 року, рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12 травня 2020 року та постанови Сумського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Благоустрій" Охтирської міської ради, Охтирської міської ради, третя особа - ОСОБА_2, про зобов'язання відсунути поховання ОСОБА_7 з родинного поховання ОСОБА_1 та відшкодування майнової шкоди за переустановлення пам'ятника,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила зобов'язати відповідачів відсунути поховання родини ОСОБА_7 з родинного поховання ОСОБА_1 та стягнути з відповідачів на її користь на відшкодування майнової шкоди за переустановлення пам'ятника 1 700 грн.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що на Успенському кладовищі в місті Охтирці поховані її чоловік, його батьки, бабуся та онук. Поруч похована родина ОСОБА_7. Між могилами ОСОБА_5 (похованої в 1974 році) та онука ОСОБА_6 (похованого в 1993 році) було вільне місце, на якому вкопано металевий столик. У 2002 році навпроти столика був похований ОСОБА_7, у зв'язку з чим земельна ділянка її родинного поховання зменшилася на 50 см. У листопаді 2016 року було проведено поховання ОСОБА_8, внаслідок якого була пошкоджена могила її онука, просів бордюр, похилилася надмогильна плита та частково пам'ятник. Також була пошкоджена могила її чоловіка, розійшлися шви, просіли бордюри, відпала плитка, похилився пам'ятник, тому вона була змушена його перевстановити, за що сплатила 1 700 грн. Поховання ОСОБА_8 було проведене з порушенням Закону України "Про поховання та похоронну справу".

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12 травня 2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів у справі залишено без розгляду.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12 травня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Сумського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12 травня 2020 року залишено без задоволення, а оскаржувану ухвалу місцевого суду - без змін.

Постановою Сумського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12 травня 2020 року залишено без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого суду - без змін.

04 лютого 2021 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12 травня 2020 року, рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12 травня 2020 року та постанови Сумського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і передати справу на новий розгляд.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пунктів 1, 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову в цій справі є відшкодування майнової шкоди в розмірі 1 700
грн. Тобто ціна позову в цій справі становить 1 700 грн, що станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 100 = 227 000 грн). Тому в цій частині справа № 583/4272/19 є малозначною в силу вимог закону.

Також предметом позову в цій справі є зобов'язання відсунути поховання ОСОБА_7 з родинного поховання ОСОБА_1.

Справа в цій частині вимог є незначної складності та не належить до виключень з цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Згідно з частиною 4 статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Зазначення в постановах Сумського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року про можливість оскарження цих постанов у касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягають окремому розгляду клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження і про звільнення від сплати судового збору.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12 травня 2020 року, рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12 травня 2020 року та постанови Сумського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Благоустрій" Охтирської міської ради, Охтирської міської ради, третя особа - ОСОБА_2, про зобов'язання відсунути поховання ОСОБА_7 з родинного поховання ОСОБА_1 та відшкодування майнової шкоди за переустановлення пам'ятника.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко