Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.08.2019 року у справі №638/17362/17

Ухвала

14 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 638/17362/17

провадження № 61-14712ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2, на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 29 січня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 18 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Харківводоканал" про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства "Харківводоканал" (далі - КП "Харківводоканал") про зобов'язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є споживачем послуг

КП "Харківводоканал", які надаються за адресою: квартира АДРЕСА_1.

13 листопада 2003 року у вказаній квартирі введено в експлуатацію вузол обліку холодної води.

З 2006 року КП "Харківводоканал" нарахування за користування наданими послугами за встановленими тарифами здійснює без врахування показань лічильника.

Посилаючись на те, що вказані дії відповідача є незаконними,

ОСОБА_1, з урахування уточнених позовних вимог, просила суд анулювати результати нарахувань за її особистим рахунком за послуги водопостачання та водовідведення; зобов'язати відповідача відкликати інформацію про заборгованість з Управління соціального захисту населення Шевченківського району міста Харкова; зобов'язати здійснити повірку приладів обліку водопостачання; заборонити проводити нарахування та стягнути моральну шкоду.

Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 29 січня

2019 року (у складі судді Штих Т. В. ) позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов'язано КП "Харківводоканал" вчинити дії щодо повірки приладів обліку водопостачання у квартирі АДРЕСА_1.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Харківського апеляційного суду від 18 червня 2019 року

(у складі колегії суддів: Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Сащенко І. С. ) рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 29 січня

2019 року залишено без змін.

30 липня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2,

на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 29 січня

2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 18 червня

2019 року, в якій заявник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у цій даній справі є зобов'язання вчинити дії, а саме: анулювати результати нарахувань за особистим рахунком за послуги водопостачання та водовідведення; зобов'язати відкликати інформацію про заборгованість; зобов'язати здійснити повірку приладів обліку водопостачання; заборонити проводити нарахування та стягнути моральну шкоду.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Крім того, ОСОБА_1, в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2, в касаційній скарзі зазначає, що апеляційний суд визнав справу малозначною та просить скасувати оскаржувані рішення на підставі статті 389 ЦПК України.

Однак, обґрунтованих причин, на підставі яких касаційна скарга

ОСОБА_1, в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2, повинна бути прийнята судом касаційної інстанції, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином

(рішення у справі "Зубац проти Хорватії" від 05 квітня 2018 року).

Отже, зазначена справа є малозначною та незначної складності відповідно до частини 6 статті 19 ЦПК України, тому підстав для відкриття провадження у вказаній справі на підставі частини 3 статті 389 ЦПК України не вбачається.

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України

суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" від 23 жовтня 1996 року; "Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії" від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, увідкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2, на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 29 січня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 18 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Харківводоканал" про зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя І. М. Фаловська