Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.03.2020 року у справі №760/23922/19

Ухвала

12 березня 2020 року

місто Київ

справа № 760/23922/19

провадження № 61-3631ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 02 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Україна-Аероальянс" про стягнення заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Україна-Аероальянс" (далі - ПрАТ "Авіакомпанія "Україна-Аероальянс") заборгованості за заробітною платою у розмірі 355 000,00 грн та на відшкодування моральної шкоди 150 000,00 грн.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 02 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, дослідивши бухгалтерські документи, витребувані за клопотанням позивача, зокрема витяг з оборотно-сальдових відомостей за рахунком 661 "Розрахунки за заробітною платою" за 2015-2019 роки, встановив, що заборгованість за заробітною платою перед позивачем відсутня.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову. Доводи ОСОБА_1, що надані відповідачем довідки про відсутність заборгованості за заробітною платою є підробленими, суд апеляційної інстанції відхилив через недоведеність таких письмовими доказами. Судом апеляційної інстанції досліджено звернення позивача від 20 червня 2019 року, направлене відповідачу, та встановлено, що таке звернення не містить вимог про виплату заборгованості за заробітною платою.

ІІ. ВИМОГИ та АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

ОСОБА_1 26 лютого 2020 року звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, справу передати на новий розгляд.

Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник визначила: порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права; ненадання належної оцінки клопотанням про витребування письмових доказів; неврахування доводів, що позивач не отримував заробітної плати; неповне дослідження письмових доказів.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та додані до неї матеріали, зробив висновок про наявність підстав для повернення касаційної скарги заявнику, яку подано без додержання вимог процесуального закону, чинного на момент звернення зі скаргою.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Пунктами 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених Пунктами 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Згідно із частиною 1 статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Відповідно до частини 3 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених

частини 3 статті 411 ЦПК України; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

У поданій касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не наводить передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження судового рішення. Виключно посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків, визначених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Таким чином, Верховний Суд констатує, що подана заявником касаційна скарга не містить належного викладу підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до пункту 4 частини 4 статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пункту 4 частини 4 статті 393 ЦПК України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Враховуючи те, що заявник не виконав вимог процесуального закону під час подання касаційної скарги щодо наведення визначених процесуальним законом підстав касаційного оскарження судових рішень, така скарга підлягає поверненню заявнику.

Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 389, 393, 411 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 02 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Україна-Аероальянс" про стягнення заробітної плати вважати неподаною та повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Погрібний