Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.01.2021 року у справі №564/3015/19

Ухвала

13 січня 2021 року

м. Київ

справа № 564/3015/19

провадження № 61-19288ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,

Луспеника Д. Д., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 23 листопада 2020 року про відмову

у роз'ясненні судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1, як законного представника малолітнього ОСОБА_2, до ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку, у якому просила визнати за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частки земельної ділянки площею 0,0887 га, кадастровий номер 5623410100:02:006:0216, що розташована за адресою: земельна ділянка АДРЕСА_1.

Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області

від 05 лютого 2020 року позов ОСОБА_1, як законного представника малолітнього ОСОБА_2, до ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частки земельної ділянки площею 0,0887 га, кадастровий номер 5623410100:02:006:0216, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: земельна ділянка АДРЕСА_1.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 05 лютого

2020 року змінено.

Абзац 2 резолютивної частини викладено в такій редакції:

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частки (від 71/100 частини у праві власності на будинок відповідно до договору дарування

від 03 листопада 2017 року) на земельну ділянку, загальна площа якої 0,0887 га, кадастровий номер undefined, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: земельна ділянка АДРЕСА_1.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

У решті рішення залишено без змін.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 23 листопада 2020 року

у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Рівненського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви суд апеляційної інстанції виходив з того, що в мотивувальній та резолютивній частині постанови Рівненського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року чітко зазначена частка, яка належить на праві власності ОСОБА_2. Крім того, в заяві про роз'яснення судового рішення ОСОБА_1 самостійно здійснила розрахунок 2/3 частки від 71/100 частини у праві власності на будинок відповідно до договору дарування від 03 листопада 2017 року, що вказує на розуміння нею суті рішення, а вимоги її заяви фактично зводяться до підтвердження судом проведених нею розрахунків.

21 грудня 2020 року ОСОБА_1, в інтересах малолітнього ОСОБА_2, засобами поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 23 листопада

2020 року (надійшла до суду 28 грудня 2020 року), в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про роз'яснення постанови Рівненського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

Зі змісту зазначеної статті вбачається, що незрозумілим є рішення суду,

в якому припускається декілька варіантів тлумачення.

Тлумачення статті 271 ЦПК України дозволяє стверджувати, що підставою для роз'яснення рішення суду є утруднення чи неможливість його виконання.

Роз'яснення рішення - це більш повний, чіткий, ясний, зрозумілий виклад рішення, як правило його резолютивної частини, розуміння та сприйняття яких викликає труднощі. Якщо фактично ставиться питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд відмовляє в роз'ясненні рішення.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня

2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" судам роз'яснено, що відповідно до статті 221 ЦПК України роз'яснення рішення суду, а не ухвали, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію.

Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення

і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз'яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до виконання.

Суд апеляційної інстанції вірно встановив, що у мотивувальній та резолютивній частині постанови Рівненського апеляційного суду

від 01 жовтня 2020 року чітко зазначена частка, яка належить на праві власності ОСОБА_2.

Встановивши, що відсутні підстави для роз'яснення постанови Рівненського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року, суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні заяви про роз'яснення судового рішення.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, на ухвалу Рівненського апеляційного суду

від 23 листопада 2020 року про відмову у роз'ясненні судового рішення

у справі за позовом ОСОБА_1, як законного представника малолітнього ОСОБА_2, до ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку

є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись частиною 4 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 23 листопада 2020 року про відмову у роз'ясненні судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1, як законного представника малолітнього ОСОБА_2, до ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник