Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.09.2021 року у справі №206/1325/20

Ухвала

13 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 206/1325/20

провадження № 61-14699ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,

Коломієць Г. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду м.

Дніпропетровська від 26 листопада

2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 червня

2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" (далі - АТ "ОГС "Дніпрогаз"), у якому просив суд: встановити місце входу газопроводу до квартири

АДРЕСА_1 через стелю прибудови в опалюваному приміщенні прибудови; встановити місце входу газопроводу в опалюване приміщення,

де встановлений газовий лічильник № 04053 квартири АДРЕСА_1, через стіну з опалюваного приміщення прибудови; встановити коефіцієнти приведення до нормальних умов фактичних показів лічильника за № 04053830 відповідно до додатку № 5 наказу Міністерства палива та енергетики України № 116 від 26 лютого 2004 року "Про затвердження методики приведення об'єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у випадку відсутності приборів для вимірювання температури та тиску газу"; зобов'язати АТ "ОГС "Дніпрогаз" провести перерахунок газу, що споживався за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період з грудня 2015 року по жовтень 2019 року без застосування коефіцієнта приведення до нормальних умов; зобов'язати АТ "ОГС "Дніпрогаз" видати йому помісячні акти за результатами перерахунку спожитого газу з грудня 2015 року по жовтень 2019 року; зобов'язати АТ "ОГС "Дніпрогаз" провести перерахунок спожитого газу за 24 дні листопада 2019 року, грудень 2019 року, січень та лютий 2020 року з коефіцієнтом приведення 1,02 та видати акт за результатом перерахунку спожитого газу в листопаді та грудні 2019 року, січні та лютому 2020 року; визнати різницю у спожитих об'ємах природного газу між стандартними та робочими умовами у період з 01 грудня 2015 року по 30 вересня 2018 року у розмірі 277,92 куб. м по рахунку № 0310193234 незаконною.

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська

від 26 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2021 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська

від 26 листопада 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2021 року (надійшла до суду 01 вересня 2021 року), в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження

вцивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та

у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених

у цій же нормі ЦПК України.

Згідно з частиною 4 статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду, зокрема, малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати

у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише

за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову

в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму

для працездатних осіб.

Предметом спору у цій справі є вимоги немайнового характеру, заявлені

з підстав порушення відповідачем положень Закону України "Про захист прав споживачів".

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно

від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, яка поширюється й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Згідно з частиною 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя;

2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду;

4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Отже, згідно з частиною 4 статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про малозначність справи.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені

підпунктамиа), б) в) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, а саме: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи, а також справа має виняткове значення для заявника.

Наведені заявником обставини, передбачені підпунктом а) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. При цьому, доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою судами зібраних

у справі доказів та встановлених обставин, що не стосується питання

права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Посилання ОСОБА_1 на підпункт б) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, як на підставу касаційного оскарження у малозначній справі, також не беруться до уваги, оскільки такі посилання не свідчать про те,

що заявник має необхідність у спростуванні обставин, встановлених оскарженими судовими рішеннями, при розгляді іншої справи

у майбутньому й не зазначає, яку саме.

Крім того, аналіз судових рішень у справі та наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про те, що вказана справа має виняткове значення для заявника.

Інших підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому, право на суд не

є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого

1975 року та пункт 27 рішення у справі "Пелевін проти України"

від 20 травня 2010 року.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v.

France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду

м. Дніпропетровська від 26 листопада 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" про захист прав споживачів відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць