Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.11.2020 року у справі №644/8115/18
Постанова КЦС ВП від 18.01.2023 року у справі №644/8115/18
Постанова КЦС ВП від 18.01.2023 року у справі №644/8115/18
Постанова КЦС ВП від 18.01.2023 року у справі №644/8115/18

Ухвала

07 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 644/8115/18

провадження № 61-15831св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3,

відповідачі: держава Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державна казначейська служба України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3, подану адвокатом Приходько Оленою Іванівною, на постанову Харківського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлаки І.

В., Хорошевського О. М., та касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Приходько Оленою Іванівною, на постанову Харківського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлаки І. В., Хорошевського О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_2 у своїх інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3, ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом до держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи.

Позовна заява мотивована тим, що 10 липня 2014 року на території селища Опитне Ясинуватського району Донецької області під час проведення антитерористичної операції та ведення бойових дій ОСОБА_4, який є чоловіком ОСОБА_2 та батьком ОСОБА_3 і ОСОБА_1, отримав наскрізне кульове поранення задньої поверхні грудної клітини з ураженням внутрішніх органів, від якого того ж дня помер.

Факт смерті ОСОБА_4 підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 11 липня 2014 року, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьку 11 липня 2014 року, а також лікарським свідоцтвом про смерть № 96 від 11 липня 2014 року.

Відповідно до довідки про причину смерті № 96 від 11 липня 2014 року причина смерті ОСОБА_4 - гостра крововтрата, наскрізне кульове поранення задньої поверхні грудної клітини з ураженням внутрішніх органів.

За вказаним фактом 28 серпня 2017 року СВ УСБУ в Донецькій області внесено відповідний запис в ЄРДР за № 22017050000000265 з правовою кваліфікацією діяння за частиною 3 статті 258 КК України (терористичний акт, який призвів до загибелі людини).

26 вересня 2017 року кримінальне провадження № 22017050000000265 об'єднано з кримінальним провадженням № 12014050830001734 з присвоєнням єдиного номера № 12014050830001734. Позивачі є потерпілими у цьому кримінальному провадженні.

29 серпня 2018 року рішеннями Виконавчого комітету Харківської міської ради № 562, № 563 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 надано статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, зважаючи на те, що діти зазнали психологічного насильства.

Зазначали, що внаслідок загибелі ОСОБА_4 вони мають право на отримання відшкодування моральної шкоди від держави Україна, виходячи з вимог Європейської конвенції з прав людини, Женевських конвенцій 1949 року, статті 19 Закону України "Про боротьбу з тероризмом", Конституції України та положень ЦК України.

Вказували на те, що на момент звернення до суду з цим позовом держава не прийняла закон, як це передбачено статтею 19 Закону України "Про боротьбу з тероризмом", на підставі якого виплачується компенсація за шкоду, завдану здоров'ю осіб, а також компенсація моральної шкоди родичам загиблих від терористичних актів. Однак відсутність відповідного закону не може бути перешкодою у захисті їхніх прав.

Зазначали, що їх моральні страждання знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку зі смертю чоловіка та батька ОСОБА_4

ОСОБА_2 вказувала на те, що до цього часу продовжує переживати смерть чоловіка, яка призвела до кардинальної зміни в її житті та глибоко травмувала її особистість. Після повідомлення про смерть чоловіка вона відчувала сильну та руйнівну душевну біль, яка суттєво змінила її життя, дуже негативно позначилася на її психологічному стані. Фактором, посилюючим руйнівну силу впливу смерті чоловіка на її особистість, є тісний емоційний зв'язок подружжя, почуття поваги та любові однин до одного. Крім цього, вона втратила єдиного годувальника родини, опинилась у чужому місті без постійної роботи, проживаючи в орендованому житлі з двома неповнолітніми дітьми.

ЇЇ син ОСОБА_1 до цього часу важко переживає загибель батька, відчуває біль утрати, пригніченість, розгубленість, втрату безпеки і опори, втрату сенсу життя. Смерть батька кардинально змінила його життя, негативно позначилася на його психологічному стані. Його моральні страждання є дуже тяжкими, він втратив найдорожчу людину, а разом з цим і почуття безпеки, і впевненості у майбутньому.

Через загибель батька ОСОБА_3 був позбавлений щасливого дитинства. Втрата батька незворотньо погіршила його дитинство, наповнила його трагізмом, горем матері, байдужістю брата, втратою опори та рівновагі у сім'ї. Смерть батька суттєво змінила його життя, негативно позначилася на його психологічному стані. У дитини з'явились порушення нервової системи, він почав погано спати, постійно плакав та кричав, відбулось погіршення стану здоров'я (встановлений діагноз "нейрогенний сечовий міхур").

Зазначала, що для неї та дітей втрата чоловіка та батька є довічною та непоправною.

З урахуванням зазначеного, позивачі просили стягнути з держави Україна в особі Кабінету Міністрів України на користь ОСОБА_2 за рахунок коштів Державного бюджету України моральну шкоду, заподіяну терористичним актом, що призвів до загибелі її чоловіка ОСОБА_4 у розмірі 1 000 000,00 грн шляхом стягнення з Державної казначейської служби України; стягнути з держави Україна в особі Кабінету Міністрів України на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України моральну шкоду, заподіяну терористичним актом, що призвів до загибелі його батька ОСОБА_4, у розмірі 500 000,00 грн шляхом стягнення з Державної казначейської служби України; стягнути з держави Україна в особі Кабінету Міністрів України на користь ОСОБА_3 за рахунок коштів Державного бюджету України моральну шкоду, заподіяну терористичним актом, що призвів до загибелі його батька ОСОБА_4, у розмірі 500 000,00 грн шляхом стягнення з Державної казначейської служби України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2019 року у складі судді Саркісян О. А. позов ОСОБА_2, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3, ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 500
000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, спричиненої їй внаслідок загибелі чоловіка ОСОБА_4, а також 500 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, спричиненої неповнолітньому ОСОБА_3 внаслідок загибелі батька ОСОБА_4.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 500

000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, спричиненої йому внаслідок загибелі батька ОСОБА_4.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, установивши, що смерть чоловіка ОСОБА_2 та батька ОСОБА_1 і ОСОБА_3 настала внаслідок кульового поранення під час проведення антитерористичної операції на території селища Опитне Ясинуватського району Донецької області, що спричинило позивачам моральну шкоду, яка полягала у тяжких душевних стражданнях у зв'язку із втратою чоловіка та батька, що завдало їм важких моральних страждань, дійшов висновку про те, що держава Україна в особі Кабінету Міністрів України зобов'язана відшкодувати позивачам завдану їм моральну шкоду.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Харківського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року апеляційні скарги Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України задоволено, апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2019 року скасовано та ухвалено нове.

У задоволенні позову ОСОБА_2, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3, ОСОБА_1 відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що позивачі не надали належних і допустимих доказів на підтвердження того, що смерть ОСОБА_4 сталася внаслідок проведення антитерористичної операції або що у той час в районі загибелі ОСОБА_4 був здійснений терористичний акт.

При цьому апеляційний суд виходив із того, що позивачі безпідставно посилались на положення статті 19 Закону України "Про боротьбу з тероризмом", оскільки не довели факт терористичного акту, внаслідок якого загинув ОСОБА_4, також безпідставно посилались на рішення Європейського суду з прав людини від 08 січня 2004 року у справі "Айдер та інші проти Туреччини", оскільки у справі відсутні належні, допустимі, достовірні і достатні докази про те, що смерть потерпілої особи відбулася внаслідок дій збройних сил, військових формувань України чи інших національних державних органів, які у даному випадку внаслідок збройного конфлікту тимчасово втратили контроль над тією територією, де був поранений ОСОБА_4.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводів

У жовтні 2020 року ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3, в особі адвоката Приходько О. І., та ОСОБА_1, в особі адвоката Приходько О. І., подали до Верховного Суду касаційні скарги, в яких, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Також просили передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мотивовані тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивачі не довели позовних вимог, оскільки дослідженими у справі доказами (показаннями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, поясненнями позивача, що були надані у суді першої інстанції, показаннями свідка ОСОБА_6, який був допитаний судом апеляційної інстанції, а також Витягом з ЄРДР від 22 жовтня 2018 року у кримінальному провадженні № 12014050830001734) підтверджується факт заподіяння шкоди позивачу саме терористичним актом під час проведення АТО.

При цьому, посилаючись на те, що стаття 19 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, апеляційний суд не врахував, що встановлення осіб, які вчинили терористичний акт, наявність щодо них обвинувального вироку суду, не є умовою відшкодування шкоди державою на підставі вказаної норми.

Також апеляційний суд помилково не врахував рішення Європейського суду з прав людини від 08 січня 2004 року у справі "Айдер та інші проти Туреччини".

Підставами касаційного оскарження постанови Харківського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року заявники зазначають неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. При цьому вказували на відсутність висновку Верховного Суду щодо механізму отримання моральної шкоди, завданої терористичним актом (бойовими діями) в період проведення антитерористичної операції.

Щодо підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду позивачі посилались на те, що справа щодо отримання відшкодування моральної шкоди, заподіяної терористичним актом (бойовими діями) в період проведення антитерористичної операції та/або операції об'єднаних сил, становить виключну правову проблему. Крім того, передача справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційні скарги

У грудні 2020 року Кабінет Міністрів України подав відзив на касаційні скарги, в якому просив відмовити у задоволенні касаційних скарг та залишити судове рішення апеляційного суду без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух касаційних скарг у суді касаційної інстанції

Ухвалами Верховного Суду від 02 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3, поданою адвокатом Приходько О. І., та ОСОБА_1, поданою адвокатом Приходько О. І., витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Частиною 2 статті 415 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених Частиною 2 статті 415 ЦПК України, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному Частиною 2 статті 415 ЦПК України для постановлення ухвал суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року з підстав, передбачених частиною 5 статті 403 ЦПК України, передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 635/6172/17 (провадження № 61-16324св19) за позовом ОСОБА_7 до держави України в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи, за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Харківського районного суду Харківської області від 24 квітня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 30 липня 2019 року.

Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначала, що на розгляді в судах різних судових інстанцій перебуває значна кількість справ, які стосуються проблематики відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи внаслідок терористичного акту, а також спорів про відшкодування шкоди, завданої смертю (ушкодженням здоров'я) цивільних осіб на території проведення АТО, вирішення яких неможливе без існування єдиної правозастосовчої практики.

Крім того, колегія суддів дійшла переконання, що існує очевидна необхідність у формуванні з цих питань єдиної правозастосовчої практики, вирішенні питання щодо застосування норм міжнародних договорів та національного права, і ці проблемні питання належать до компетенції Великої Палати Верховного Суду як інституції, діяльність якої спрямована на вирішення виключної правової проблеми в цілях забезпечення однакового застосування судами норм матеріального права.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 25 листопада 2020 року прийнято до розгляду справу за позовом ОСОБА_7 до держави України в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи, та призначено справу № 635/6172/17 до розгляду (провадження № 14-167цс20).

У справі, яка переглядається, правовідносини є подібними тим, що є предметом спору у справі № 635/6172/17, оскільки спір стосується вирішення питання про відшкодування позивачам шкоди, завданої смертю чоловіка та батька ОСОБА_4 на території проведення АТО унаслідок скоєння терористичного акту.

Пунктом 10 частини 1 статті 252 ЦПК України передбачено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі.

Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пункту 14 частини 1 статті 253 ЦПК України до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Ураховуючи наведене, колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду цивільної справи № 635/6172/17 (провадження № 14-167цс20).

Керуючись статтями 252, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Зупинити касаційне провадження у справі № 644/8115/18 за позовом ОСОБА_2, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3, ОСОБА_1 до держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди, завданою смертю фізичної особи, за касаційною скаргою ОСОБА_2, яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3, поданою адвокатом Приходько Оленою Іванівною, на постанову Харківського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року та за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою адвокатом Приходько Оленою Іванівною, на постанову Харківського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року, до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 635/6172/17 (провадження № 14-167цс20) за позовом ОСОБА_7 до держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи, за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Харківського районного суду Харківської області від 24 квітня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 30 липня 2019 року.

Ухвала суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р.

А. Лідовець