Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.11.2018 року у справі №2604/24371/12

Ухвала

05 листопада 2018 року

м. Київ

справа №2604/24371/12

провадження №61-45115ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Висоцької В. С. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1на ухвалу Дніпровського районного суду м.

Києва від 12 серпня 2016 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 30 серпня 2018 року у справі за заявою публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") в особі Київської регіональної дирекції звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 25 грудня

2012 року позов задоволено. Рішення суду в апеляційному порядку оскаржене не було та набрало законної сили 04 січня 2013 року.

У квітні 2016 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до суду із заявою про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 12 серпня 2016 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 30 серпня 2018 року, заяву задоволено. Поновлено строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання у даній справі.

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 12 серпня 2016 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 30 серпня 2018 року, у якій просив скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційне провадження на ухвалу про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання не підлягає відкриттю з таких підстав.

Пунктом 2 частини 1 статті 389 ЦПК Українипередбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у Пунктом 2 частини 1 статті 389 ЦПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Оскарження ухвал суду першої інстанції про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, після їх перегляду судом апеляційної інстанції (пункт 24 частини 1 статті 353 ЦПК України), у наведеній вище статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень у касаційному порядку, не передбачено.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Отже, враховуючи норми ЦПК України та компетенційну складову у понятті що термін "судом, встановленим законом", Верховний Суд встановив, що повноваження розглядати питання, які виходять за межі компетенції суду касаційної інстанції є помилковим (Рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2012 року ТОВ "Фірма Верітас" проти України).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК Українисуддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, касаційне провадження на ухвалу про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання не підлягає відкриттю, оскільки подано касаційну скаргу на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню відповідно до вимог статті 389 ЦПК України.

Керуючись статтею 389 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1на ухвалу Дніпровського районного суду

м. Києва від 12 серпня 2016 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 30 серпня 2018 року у справіза заявою публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. С. Висоцька