Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.08.2020 року у справі №718/3447/19

УХВАЛА

11 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 718/3447/19

провадження №61-10869ск20

Верховний Суд у складі суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Штелик С. П., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Чернівецького обласного управління Акціонерного товариства "Ощадбанк" на постанову Чернівецького апеляційного суду від 25 червня 2020 року в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України в особі філії Чернівецького обласного управління Акціонерного товариства "Ощадбанк" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитом,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року АТ "Державний Ощадний банк України в особі філії Чернівецького обласного управління АТ "Ощадбанк" звернулося до суду з позовом ОСОБА_1, в якому просило суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 27 вересня 2018 року у розмірі 23 422,60 грн.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 квітня 2020 року у задоволенні позову АТ "Державний Ощадний банк України в особі філії Чернівецького обласного управління АТ "Ощадбанк" відмовлено.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 25 червня 2020 року рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 квітня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову АТ "Державний Ощадний банк України в особі філії Чернівецького обласного управління АТ "Ощадбанк" відмовлено.

21 липня 2020 року АТ "Державний Ощадний банк України в особі філії Чернівецького обласного управління АТ "Ощадбанк" подало засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Чернівецького апеляційного суду від 25 червня 2020 року, в якій скаржник просить скасувати постанову апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, яке не підлягає касаційному оскарженню.

В пункті 8 статті 129 Конституції України зазначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 грн.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що у даній справі позивачем заявлена ціна позову у розмірі 23 422,60 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102*100=210 200).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Як на підставу оскарження в касаційному порядку судового рішення, ухвалене у малозначній справі, скаржник посилається на те, що дана справа має для Банку виняткове значення, оскільки ухвалення судових рішень про відмову у стягненні заборгованості з позичальників на користь Банку, в разі якщо відповідні кошти перераховані особами відмінними від вкладника, може потягнути за собою зловживання зі сторони клієнтів та нанести значні збитки банківській системі в цілому. Крім того, Банк, як фінансова установа, позбавлена можливості обмеження будь-яких операцій, якщо вони вчиняються від імені власника рахунку з введенням всіх необхідних реквізитів, кодів доступу та авторизації відповідних операцій.

Вважає, що на підставі підпунктів а) та в) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судове рішення у цій малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

З цього приводу Верховний Суд зазначає, що критерій винятковості справи для скаржника носить суб'єктивне значення, а доводи скарги з цього приводу зводяться до незгоди з результатом розгляду справи, що не є безумовною підставою для касаційного перегляду судового рішення, ухваленого в малозначній справі. Крім того, скаржник просить переглянути в касаційному порядку судове рішення у малозначній справі, оскільки касаційна скарга має значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Натомість, Верховний Суд неодноразово надавав правові висновки у подібних правовідносинах, цим самим сформувавши практику розгляду такого роду спорів.

За таких підстав скаржник не обґрунтував належним чином потребу у касаційному перегляді судового рішення, ухваленого у малозначній справі для формування єдиної правозастосовчої практики, а посилання скаржника зводяться лише до переоцінки обставин справи, що в контексті статті 400 ЦПК України не входить до компетенції Верховного Суду.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Зазначена справа є малозначною в силу закону та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Оскільки АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Чернівецького обласного управління АТ "Ощадбанк" подало касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, яке не підлягає касаційному оскарженню, випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не встановлено, то у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись пунктом 1 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Чернівецького обласного управління Акціонерного товариства "Ощадбанк" на постанову Чернівецького апеляційного суду від 25 червня 2020 року в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України в особі філії Чернівецького обласного управління Акціонерного товариства "Ощадбанк" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитом.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді А. А. Калараш

В. М. Сімоненко

С. П. Штелик