Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.06.2021 року у справі №161/4724/20

Ухвала

12 липня 2021 року

м. Київ

справа № 161/4724/20

провадження № 61-10708ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 жовтня 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 19 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ариванюк Тетяни Олексіївни про скасування державної реєстрації права власності на майно,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ариванюк Т. О. про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, виселення.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що вона разом із ОСОБА_3 у 2002 році на підставі рішення Луцької міської ради отримали в оренду терміном на 25 років земельну ділянку площею 0,0474 га за адресою: АДРЕСА_1, із цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку. У тому ж році вони отримали, як замовники будівництва, дозвіл на початок будівельних робіт. Побудований багатоквартирний будинок у встановленому порядку прийнятий в експлуатацію. Вона є забудовником та вважає себе власником всього будинку, в тому числі квартири № в побудованому будинку. Однак рішенням приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу від 29 червня 2017 року вказану квартиру зареєстровано на праві власності, як на новостворений об'єкт нерухомості, за ОСОБА_4.

Позивач вважала, що у державного реєстратора не було передбачених законом прав здійснювати реєстрацію речового права.

Із урахуванням наведених обставин, позивач просила суд скасувати рішення приватного нотаріуса Луцького нотаріального округу Ариванюк Т. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 02 червня 2017 року індексний номер 35511595 щодо реєстрації на праві приватної власності об'єкта нерухомого майна - трикімнатної квартири АДРЕСА_3 за власником ОСОБА_2; виселити із вказаної квартири ОСОБА_2 з усіма приватними речами без надання іншого житлового приміщення.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 19 квітня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідач надала приватному нотаріусу документи, передбачені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майна та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, тому підстав для відмови у здійсненні реєстрації речового права у приватного нотаріуса не було.

24 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 жовтня 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 19 квітня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню із таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Пунктом 5 частини 2 статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) Пунктом 5 частини 2 статті 392 ЦПК України підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі Пунктом 5 частини 2 статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі Пунктом 5 частини 2 статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У поданій касаційній скарзі заявниця посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не наводить передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судових рішень. Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення та обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

У пункті 4 частини 4 статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пункті 4 частини 4 статті 393 ЦПК України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Враховуючи те, що заявниця не виконала вимог процесуального закону при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, така скарга підлягає поверненню заявниці.

Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статями 389, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 жовтня 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 19 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ариванюк Тетяни Олексіївни про скасування державної реєстрації права власності на майно повернути заявниці.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Ступак