Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.05.2021 року у справі №203/2620/20

Ухвала

12 травня 2021 року

м. Київ

справа № 203/2620/20

провадження № 61-4076ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м.

Дніпропетровська від 04 листопада 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини з інвалідністю,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини з інвалідністю.

В обґрунтування позову зазначала, що сторони від шлюбу мають повнолітнього сина з інвалідністю - ОСОБА_3,2002 року народження, шлюб між ними розірвано. Вона позбавлена можливості отримувати додаткові прибутки, а від належного виконання обов'язків з утримання дитини відповідач ухиляється. На підставі викладеного, просила стягувати з

ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання повнолітньої непрацездатної дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для людини відповідного віку.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 листопада 2020 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи від 21 липня

2020 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 листопада 2020 року залишено без змін.

У березні 2021 року до Верховного Суду засобами поштового зв'язку

ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Кіровського районного суду

м. Дніпропетровська від 04 листопада 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 1 статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог Частиною 1 статті 394 ЦПК України, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень, лише у тих випадках, коли таке оскарження

є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності цивільних правовідносин.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах

та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених

у цій же статті ЦПК України.

Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 3 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).

Отже, справа, на судові рішення у якій подана касаційна скарга,

є малозначною в силу закону.

Касаційна скарга не містить посилань на наявність обставин,

які передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Обставин, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено. При цьому, Верховним Судом взято до уваги правовідносини, в яких виник спір між сторонами, та встановлені судами фактичні обставини справи.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України

суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, частиною 4 статті 274, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду

м. Дніпропетровська від 04 листопада 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини з інвалідністю - відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович