Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.05.2018 року у справі №408/2393/17

Ухвала

11 травня 2018 року

м. Київ

справа № 408/2393/17

провадження № 61-22734ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 14 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Луганської області від 16 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит" про стягнення заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит", у якому просила стягнути: заборгованість по заробітній платі за березень 2017 року у сумі 3 164,44 грн; компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток у сумі 2 260,30 грн; вихідну допомогу у зв'язку із порушенням законодавства про працю в сумі 13 561,89 грн; компенсацію за затримку розрахунку у розмірі середнього заробітку по день фактичного розрахунку.

Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 14 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Луганської області від 16 лютого 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

05 березня 2018 року через засоби поштового зв'язку ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 14 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Луганської області від 16 лютого 2018 року. ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права і просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

У частині 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 , частини 9 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 , частини 9 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову у справі № 408/2393/17 становить 18 986,63 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто справа № 408/2393/17 є малозначною у силу вимог закону. Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GУMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, оскаржені рішення ухвалені у малозначній справі, ціна позову в якій не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 14 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Луганської області від 16 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит" про стягнення заробітної плати.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Крат