Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.04.2020 року у справі №206/454/19

Ухвала

10 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 206/454/19

провадження № 61-5546ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська

від 20 травня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 08 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" про захист прав споживачів щодо оскарження актів суб'єкта господарювання та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" (далі - ПАТ "Дніпрогаз") про захист прав споживачів щодо оскарження актів суб'єкта господарювання та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником домоволодіння АДРЕСА_1.

У жовтні 2017 року позивач був змушений придбати за власні кошти газовий лічильник "Самгаз G-4", який було придбано за ціною нижчою від ринкової та передано до ПАТ "Дніпрогаз" на повірку. Після чотиримісячного перебування на повірці лічильник газу було визнано придатним до експлуатації та встановлено 28 лютого 2018 року.

01 червня 2018 року до будинку позивача прибула бригада ПАТ "Дніпрогаз" для демонтажу газового лічильника під приводом можливості його браку. Після увімкнення газової системи "на прогін" представниками ПАТ "Дніпрогаз" було вказано на наявні звуки клацання лічильника, які ніби свідчили про його несправність, а також про ніби наявність "мікротріщин" на пломбах, які позивачем при огляді виявлені так і не були. Також представниками ПАТ "Дніпрогаз" було запропоновано підписати документи про демонтаж лічильника, серед яких, окрім акта про демонтаж лічильника газу для проведення експертизи, були завчасно підготовлені акти про порушення.

Посилаючись на те, що акти ПАТ "Дніпрогаз" за цією справою було складено із численними порушеннями, а також позивач був позбавлений можливості бути присутнім при проведенні експертизи лічильника газу

від 07 червня 2018, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати недійсними та скасувати акти ПАТ "Дніпрогаз": акт від 01 червня 2018 року № 736 про виявлені порушення; акт (протокол) від 01 червня 2018 року № 736 про демонтаж лічильника газу для проведення експертизи; акт від 07 червня 2018 року № 736 експертизи лічильника; акт від 07 червня 2018 року № 95 про порушення; протокол засідання комісії з розгляду актів порушення Оператора ГРМ від 02 липня 2018 року щодо розгляду акта про порушення від 07 червня 2018 року № 95;

- визнати неправомірним здійснення донарахування ПАТ "Дніпрогаз" ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, за необлікований об'єм газу у розмірі 4 901,31 куб. м у сумі 67 893,54 грн за період з 28 лютого по 31 травня 2018 року;

- зобов'язати ПАТ "Дніпрогаз" за власний рахунок відновити газопостачання на об'єкт побутового споживача за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Самарського районного суду міста Дніпропетровська

від 20 травня 2019 року (у складі судді Маштак К. С. ) у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 січня 2020 року

(у складі колегії суддів: Варенко О. П., Городничої В. С., Лаченкової О. В. ) рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 20 травня 2019 року залишено без змін.

19 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Самарського районного суду мста Дніпропетровська від 20 травня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 січня 2020 року, в якій заявник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 8 частини статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та

у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктами 1, 2, 5 частини 6 статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей Пунктами 1, 2, 5 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Для цілей Пунктами 1, 2, 5 частини 6 статті 19 ЦПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Предметом позову у цій даній справі є зобов'язання вчинити певні дії, зокрема, визнання неправомірним здійснення донарахування за необлікований об'єм газу у розмірі 4 901,31 куб. м у сумі 67 893,54 грн, тобто ціна позову становить 67
893,54 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100 = 210 200 грн).

Також позивачем заявлено вимоги немайнового характеру, а саме захист прав споживачів шляхом визнання недійсними та скасування актів; зобов'язання відновити газопостачання.

Як вбачається з резолютивної частини постанови Дніпровського апеляційного суду від 08 січня 2020 року, постанова апеляційного суду може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду згідно з частиною 3 статті 389 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином

(рішення у справі "Зубац проти Хорватії", заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року).

Отже, справа є незначної складності та не належить до виключень, передбачених частиною 6 статті 19 ЦПК України.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Заявник зазначає, що справа підлягає касаційному перегляду, оскільки касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також має виняткове значення для ОСОБА_1.

Однак, зазначені доводи, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, відповідно до підпунктів "а ", "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, є необґрунтованими та такими, що не підтверджують підстави для необхідності відкриття касаційного провадження, оскільки Верховним Судом досліджено та взято до уваги предмет позову, обставини конкретної справи, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а ", "б ", "в", "г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК Українисуд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 20 травня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" про захист прав споживачів щодо оскарження актів суб'єкта господарювання та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

А. І. Грушицький

В. В. Сердюк