Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.05.2019 року у справі №619/1488/18

Ухвала

09 квітня 2021 року

місто Київ

справа № 619/1488/18

провадження № 61-4570ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В.

В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2,

треті особи: Дергачівське районне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області, Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції Харківської області, Відділ містобудування та архітектури у Дергачівському районі Харківської області,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Кругової С. С., Маміної О. В., Тичкової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 19 грудня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.

Додатковим рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 10 січня 2019 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000,00 грн.

Постановою Харківського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 19 грудня 2018 року та додаткове рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 10 січня 2019 року скасовано.

Позов задоволено частково.

Зобов'язано перенести місце розташування присадибної вигрібної ями та обладнати її відповідно до вимог пункту 7.10 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19 червня 1996 року № 173, пункту 2.21 та пункту 2.22 Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 березня 2011 року № 145.

Здійснено розподіл судових витрат.

Додатковою постановою Харківського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року четвертий абзац резолютивної частини (у вступній та резолютивній частинах та в повному тексті постанови) Харківського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року викладено у такій редакції: "Зобов'язати ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) перенести місце розташування присадибної вигрібної ями по АДРЕСА_1 та обладнати її відповідно до вимог чинного санітарного законодавства п. 7.10 ДСан Пін № 173 "Про затвердження Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів", п. 2.21 та п. 2.22 наказу МОЗ України № 145 "Про затвердження Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць".

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року та додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року на підставі пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України.

Стислий виклад позиції заявника

ОСОБА_2 у жовтні 2020 року звернулася до суду апеляційної інстанції із заявою про перегляд постанови Харківського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року та додаткової постанови Харківського апеляційного суду від 18 квітня 2019 рокуза нововиявленими обставинами.

Заява обґрунтована тим, що на виконання постанови Харківського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року з метою встановлення точного місця розташування свердловини на території домоволодіння ОСОБА_1 відповідачем направлено запити до Науково-дослідної установи "Український науково-дослідний інститут екологічних проблем"

(далі - НДУ "Український науково-дослідний інститут екологічних проблем") та Комунального підприємства технічної інвентаризації "Інвенрос"

(далі - КПТІ "Інвенрос").

На підставі відповіді від 07 вересня 2020 року стало відомо, що протокол досліджень води з колонки на території домоволодіння позивача ОСОБА_1 від 21 серпня 2017 року, які здійснювалися НДУ "Український науково-дослідний інститут екологічних проблем", є підробленим, а саме підроблено підпис у протоколі та відсутня печатка. Також у відповіді зазначено, що послуги на виконання хімічного аналізу проби води з колонки не надавалися.

Згідно із відповіддю КПТІ "Інвенрос" від 06 жовтня 2020 року вигрібна яма "Б", розташована на території домоволодіння ОСОБА_2, знаходиться орієнтовно на відстані 30 метрів від колонки № 3, розташованої на території домоволодіння ОСОБА_1.

На переконання відповідача, на момент апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції та ухвалення судом апеляційної інстанції постанов зазначені обставини, викладені у відповідях на адвокатські запити, стороні відповідача не були відомі. ОСОБА_2 вважає, що зазначена інформація спростовує факти, викладені в акті перевірки від 08 вересня 2017 року № 8, складеному Дергачівським районним управлінням Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області, та вказує, що та обставина, де на території домоволодіння позивача знаходиться свердловина та на якій відстані вона знаходиться від вигрібної ями, взагалі судами не досліджувалася.

Заявник вважає, що, мотивуючи свої висновки, суд апеляційної інстанції врахував акт перевірки від 08 вересня 2017 року № 8, складений на підставі підроблених документів та неперевірених даних, що призвело до ухвалення помилкового рішення по суті справи.

На переконання ОСОБА_2, наведені факти є нововиявленими обставинами, які маюсь істотне та суттєве значення для вирішення справи, та які не були встановлені судом і не могли бути відомі на час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій, оскільки відповідач не знала і не могла знати, що акт перевірки від 08 вересня 2017 року № 8 містить неправдиву інформацію щодо місця розташування колонки на території домоволодіння позивача ОСОБА_1.

Стислий виклад змісту рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Харківського апеляційної суду від 08 лютого 2021 року заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішень суду апеляційної інстанцій залишено без задоволення.

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи доводи ОСОБА_2 щодо наявності нововиявлених обставин, які можуть слугувати підставою для перегляду судових рішень, визнав їх такими, що не є нововиявленими обставинами у розумінні статті 423 ЦПК України.

Апеляційний суд у своєму рішенні посилався на акт від 09 вересня 2017 року № 8, однак лише в частині недотримання відстаней від вигрібної ями до житлової будівлі та свердловини питного водопостачання. Висновки щодо якості питної води суд апеляційної інстанції не робив.

Також суд апеляційної інстанції зазначив, що зазначений акт складено за наслідками виїзду комісії на місце розташування вигрібної ями, заміри відстані між вигрібною ямою та свердловиною здійснювалися у присутності ОСОБА_2, яка у подальшому ознайомилася із змістом цього акта.

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що ОСОБА_2 мала процесуальну можливість у суді першої інстанції та під час перегляду рішення у суді апеляційної інстанції надавити свої заперечення та докази на спростування обставин, зазначених у наведеному акті.

Суд апеляційної інстанції врахував правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема у постановах від 06 лютого 2018 року № 816/4947/14, від 14 травня 2019 року у справі № 826/14797/15, зробив висновок, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_2 18 березня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року.

Заявник просить ухвалити нове рішення, яким скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року та додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року, у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовувалася тим, що ОСОБА_2 не знала і не могла знати, про ту обставину, що акт перевірки від 08 вересня 2017 року № 8, складений Дергачівським районним управлінням Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області містить неправдиву інформацію щодо місця розташування свердловини на території житлового будинку позивача.

Також нововиявленою обставиною заявник вважає, яка спростовує відомості, зазначені у акті, те, що вигрібна яма знаходиться орієнтовно на відстані 30 метрів від свердловини, розташованої на території домоволодіння позивача ОСОБА_1, а не на відстані 13 метрів.

На переконання заявника, постанова Харківського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року ухвалена на підставі досліджених підроблених документів та спотвореної інформації про місце розташування свердловини питної води, що є підставою для скасування ухвали апеляційного суду від 08 лютого 2021 року та ухвалення нового рішення про задоволення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судових рішень.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд, дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Норми права, застосовані судом

Пунктом 3 частини 1 статті 389 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За правилом частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Зі змісту оскаржуваного судового рішення Верховний Суд встановив, що касаційна скарга є очевидно необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо його незаконності та неправильності.

Такий висновок суд зробив з огляду на таке.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін

(частина 1 статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 12 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина 3 статті 13 ЦПК України).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина четверта, п'ята

статті 423 ЦПК України).

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

За змістом наведених правових норм необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини 2 статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.

Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 81 ЦПК України.

На переконання заявника, нововиявленими обставинами є:

- протокол дослідження води з колонки, розташованої на території домоволодіння позивача ОСОБА_1;

- відстань між вигрібною ямою та колонкою.

Оцінка доводів касаційної скарги

Судом апеляційної інстанції враховано таке. Під час ухвалення Харківським апеляційним судом рішення від 02 квітня 2019 року суд навів посилання на акт перевірки від 08 вересня 2017 року № 8, складений Дергачівським районним управлінням Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області в частині того, що вигрібна яма побудована із порушенням пункту 7.10 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19 червня 1996 року № 173, пункту
2.22 Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 березня 2011 року № 145.

Відповідно до пункту 7.10. Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19 червня 1996 року № 173, колодязі, свердловини в індивідуальних садибах повинні бути віддалені від джерел забруднення на відстань не менше 20 м. При цьому необхідно враховувати напрямок схилу ділянки.

За правилом пункту 2.22 Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 березня 2011 року № 145, вигреби повинні бути віддалені від меж земельних ділянок навчальних та лікувально-профілактичних закладів, стін житлових та громадських будівель і споруд, майданчиків для ігор дітей та відпочинку населення на відстань не менше 20 м. Місце розміщення вигребу на присадибній ділянці та відстань від нього до власного житлового будинку визначає власник цього будинку з додержанням правил добросусідства.

Отже, суд апеляційної інстанції у постанові від 02 квітня 2019 року здійснив посилання на акт перевірки від 08 вересня 2017 року № 8 в частині визначення відстані між вигрібною ямою та домоволодінням позивача ОСОБА_1.

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи доводи ОСОБА_2 щодо наявності нововиявлених обставин, зробив висновок, що акт, на який посилається заявник, складено за наслідком виходу комісії Дергачівського районного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області на місце розташування вигрібної ями, яке у присутності ОСОБА_2 встановлено на відстані (вигрібної ями) від свердловини 13 метрів.

Суд апеляційної інстанції встановив, що із зазначеним актом заявник була ознайомлена, що підтверджено її підписом.

За наведених обставин, можна зробити висновок, що фактичне здійснення замірів у присутності учасників справи зумовлює обставини (ситуацію), за яких сторона об'єктивно має можливість заперечити, у разі незгоди із замірами, здійсненими уповноваженими особами, внести відповідні зауваження у акт, складений за наслідками виходу комісії на місце.

Зазначене дозволяє зробити висновок, що ОСОБА_2, яка була присутня під час встановлення комісією відстані вигрібної ями від свердловини в 13 метрів, та у подальшому стверджуючи (заявник), що така відстань насправді становить 30 метрів, мала дійсну можливість встановити таку невідповідність, яка не є можливою незначною похибкою у визначені замірів, а становить у двічі більшу відстань та яку об'єктивно можливо було встановити під час проведення комісією перевірки.

За наведених обставин суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок, що відомості щодо відстані вигрібної ями від свердловини ОСОБА_2 були відомі, тому заявник мала можливість у судах першої та апеляційної інстанцій надавати свої заперечення та докази на спростування цих обставин.

Також суд апеляційної інстанції правильно відхилив доводи ОСОБА_2 на підтвердження наявності нововиявлених обставин, зокрема ухвалення судом апеляційної інстанції рішення на підставі неправдивої інформації щодо якості води у свердловині, оскільки питання якості води Харківським апеляційним судом під час ухвалення рішення від 02 квітня 2019 року не досліджувалося, оцінка доказу в цій частині не здійснювалася.

Зміст постанови Харківського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року свідчить, що судом досліджувалося питання розташування септику (вигрібної ями) від домоволодіння позивача та встановлено, що будівництво вигрібної ями відбулося із порушенням норм санітарного законодавства.

Отже, суд апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали правильно зазначив про відсутність обов'язкової ознаки для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, а саме те, що зазначена заявником обставина щодо відстані вигрібної ями до свердловини не була і не могла бути відома особі, яка звертається із заявою.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішень суду апеляційної інстанцій, Харківський апеляційний суд правильно виходив з того, що наведені заявником підстави та обставини не є нововиявленими у розумінні статті 423 ЦПК України та не можуть бути підставою для скасування судового рішення у зв'язку з з такими нововиявленими обставинами.

Зазначене відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 599/1031/19 (провадження № 61-21555св19).

Обґрунтованим висновком суду апеляційної інстанції є те, що наведені заявником обставини могли бути предметом перевірки апеляційним судом під час перегляду рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 19 грудня 2018 року, однак своїм процесуальним правом на спростування обставин, про які ОСОБА_2 об'єктивно мала можливість довідатися, заявник не скористалася.

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (§ 42 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Пономарьов проти України" № 3236/03).

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sаndеrs S.А. v. Spain" ЄСПЛ зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

ЄСПЛ зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1996 року у справі "Леваж Престейшинз Сервісиз проти Франції", рішення ЄСПЛ від 19 грудня 1997 року у справі "Бруалла Гомес де ла Торре проти Іспанії").

Відповідно до вимог абзацу 6 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 1 статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог Частиною 1 статті 394 ЦПК України, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, наведені в скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення, а зводяться до переоцінки доказів, що заборонено частиною 1 статті 400 ЦПК України, та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Керуючись пунктом 2 частини 1 , частиною 2 статті 389, частиною 4 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року за заявою ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішень у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Дергачівське районне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області, Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції Харківської області, Відділ містобудування та архітектури у Дергачівському районі Харківської області, про зобов'язання вчинити певні дії, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття судом та оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Погрібний

А. С. Олійник

В. В. Яремко