Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.01.2019 року у справі №641/3628/18

Ухвала

12 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 641/3628/18

провадження № 61-1119ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Курило В. П. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 17 липня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до комунального підприємства "Харківводоканал" про звільнення від сплати суми заборгованості за надані послуги,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом до КП "Харківводоканал" про звільнення від сплати суми заборгованості за надані послуги в розмірі 3 910,28 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що вказана заборгованість утворилась з об'єктивних та поважних причин, а саме у зв'язку з неплатоспроможністю та соціальною незахищеністю їх родини. Доходи позивачів не відповідають фактичному прожитковому мінімуму для певної категорії громадян, до якої їх родина віднесена. Держава не надає їм відповідні соціальні гарантії що виражається у недоплаті мінімального прожиткового мінімуму громадянам, які є інвалідами та пенсіонерами, з мінімальними доходами та по суті, якими є позивачі. З квітня 2017 року була зупинена сплата субсидії, у зв'язку з непогашенням виниклої заборгованості перед комунальними службами, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом, оскільки неврегульованість та недосконалість діючого законодавства позбавило родину позивачів на отримання субсидії.

Рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 17 липня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 оскаржили його в апеляційному порядку.

Постановою Харківського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 17 липня

2018 року залишено без змін.

05 січня 2019 року через засоби поштового зв'язку ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2019 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги до

11 лютого 2019 року. Заявникам необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги та вказати у прохальній частині скарги судове рішення, яке заявники просять переглянути, та яке рішення просять ухвалити за результатами розгляду касаційної скарги, із урахуванням положень статті 409 ЦПК України, і відповідно до вимог частини 4 статті 392 ЦПК України надіслати уточнену касаційну скаргу, копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

У лютому 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надіслано до Верховного Суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій заявники просять скасувати рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 17 липня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від

06 грудня 2018 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" встановлено, що з 01 січня 2018 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 1 921,00 грн.

Предметом позову у справі № 641/3628/18 є звільнення від сплати суми заборгованості за надані послуги в розмірі 3 910,28 грн.

Таким чином ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 192 100,00 грн (1 921,00 грн х 100).

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у касаційній скарзі, керуючись пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, посилаються на те, що суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково, касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Посилання заявників у касаційній скарзі на частину 3 статті 389 ЦПК України є безпідставними.

Малозначна справа є такою в силу вимог закону, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v.
SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v.

CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, оскаржені судові рішення прийнято у малозначній справі, ціна позову в якій не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 17 липня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до комунального підприємства "Харківводоканал" про звільнення від сплати суми заборгованості за надані послуги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. П. Курило