Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.11.2019 року у справі №206/5600/18

Ухвала

04 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 206/5600/18

провадження № 61-18969ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Литвиненко І. В., розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Чіпа Ярослава Миколайовича на рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 27 березня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" про стягнення недоплаченого страхового відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року позивач звернувся до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" про стягнення недоплаченого страхового відшкодування. Просив суд стягнути із відповідача ПАТ "СГ "ТАС" на користь позивача недоплачене страхове відшкодування в розмірі ~money0~

Стягнути із відповідача на користь позивача судові витрати, які складаються із сплаченого судового збору в розмірі ~money1~, витрат на проведення судової автотоварознавчої експертизи в розмірі ~money2~, а також судові витрати на професійну правничу допомогу, та інші судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що згідно з статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Незважаючи на наведені приписи закону, страховик (відповідач) частково виконав свої зобов'язання перед позивачем, та сплатив 20 червня 2018 року на рахунок СТО лише частину відшкодування в розмірі ~money3~ Без будь-яких вмотивованих підстав відповідач не доплатив позивачу страхове відшкодування в розмірі: ~money4~ - ~money5~ - ~money6~, а загалом ~money7~

Рішенням Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 27 березня 2019 року відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 27 березня 2019 року залишено без змін.

15 жовтня 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Чіп Я. М., засобами поштового зв'язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 27 березня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб обчислюється станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" передбачено, що у 2019 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2019 року (на час подання касаційної скарги) - ~money8~

Предметом позову в цій справі є стягнення недоплаченого страхового відшкодування у розмірі ~money9~, що станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 ~money10~ х 100 = ~money11~).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено передбачених законом підстав для перегляду оскаржуваних судових рішень в касаційному порядку.

Касаційна скарга містить посилання на те, що дана справа становить значний суспільний інтерес, оскільки висновки суду касаційної інстанції будуть враховуватися в подальшому не лише для єдиного страхового випадку по цій справі, а для широкого кола осіб при виконання цивільно-правової відповідальності. Крім того касаційна скарга містить посилання на те, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки судами не взято до уваги висновків постанов Верховного Суду за аналогічними справами.

При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності втрутитися у зміст рішень, ухваленого судом апеляційної інстанції.

Проте вказані заявником аргументи, як підстава для відкриття провадження у справі за підпунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не можуть бути взяти судом до уваги, оскільки заявник фактично не згоден з результатом розгляду справи та вказує на необхідність переоцінки доказів по справі. Аргументів, які б стверджували про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики у цій справі заявником не наведено.

Оскільки твердження заявника про те, що справа становить значний суспільний інтерес, а скарга стосується питання, що має значення для формування єдиної правозастосовчої практики є необґрунтованим, а Суд не знайшов жодної з передбачених пунктом 2 частини 3 389 ЦПК України підстав для перегляду рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 27 березня 2019 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року у малозначній справі № 206/5600/18, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд)згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v.

France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), "Brualla Gomez de la Torre v.

Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу retione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості ("Brualla Gomez de la Torre v.

Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36.

Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов'язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі "Zubac v.

Croatia" (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Разом з тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - Чіпа Ярослава Миколайовича на рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 27 березня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" про стягнення недоплаченого страхового відшкодування.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І. В. Литвиненко