Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.06.2020 року у справі №147/1234/17

Ухвала

09 червня 2020 року

м. Київ

справа № 147/1234/17

провадження № 61-8573ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 29 листопада

2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 12 березня

2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Кряж-Агро-1" про стягнення збитків за самовільне використання земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Кряж-Агро-1" (далі - СТОВ Агрофірма "Кряж-Агро-1") про стягнення збитків за самовільне використання земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,8915 га, яка розташована на території Цибулівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 678260, виданого 28 липня 2006 року на підставі розпорядження Тростянецької районної державної адміністрації

від 13 березня 2006 року № 78.

Згідно з інформацією Цибулівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області на території сільської ради орендарем земельних ділянок (паїв) є господарство Приватне акціонерне товариство Продовольча компанія "Поділля" (далі - ПрАТ ПК "Поділля ") та СТОВ Агрофірма "Кряж-Агро-1".

14 січня 2002 року між ОСОБА_1 та СТОВ Агрофірма "Кряж-Агро-1" укладений договір оренди, відповідно до умов якого останній приймає в оренду земельну частку (пай) розміром 2,08 умовних кадастрових гектарів, строком на 5 років.

Також позивач вказувала, що відповідач у період з 2006 року по 2017 рік самовільно використовував належну їй земельну ділянки та тим самим наніс їй матеріальні збитки у розмірі 80 000 грн, які ОСОБА_1 просила суд стягнути на свою користь зі СТОВ Агрофірма "Кряж-Агро-1".

Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області

від 29 листопада 2019 року (у складі судді Дудікова А. В. ) у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 12 березня 2020 року

(у складі колегії суддів: Шемети Т. М., Берегового О. Ю., Якименко М. М. ) рішення Тростянецького районного суду Вінницької області

від 29 листопада 2019 року залишено без змін.

29 травня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 29 листопада 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 12 березня 2020 року, в якій скаржник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 8 частини статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та

у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України визначено, що для цілей Пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Для цілей Пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Предметом позову у цій даній справі є стягнення збитків за використання земельної ділянки, тобто ціна позову становить 80 000 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100 = 210 200 грн).

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином

(рішення у справі "Зубац проти Хорватії", від 05 квітня 2018 року).

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Разом з тим, ОСОБА_1 вказує, що дана справа потребує перегляду Верховним Судом на підставі підпунктами "а ", "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, оскільки справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Відповідно до підпункту "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Однак, доводи про те, що касаційна скарга ОСОБА_1 повинна бути прийнята Верховним Судом з підстав, передбачених підпунктами "а ", "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, є необґрунтованими.

Європейський суд з прав людини зазначає, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які могли вимагати касаційного розгляду справи (рішення у справі "Азюковська проти України", заява № 47921/08, від 09 жовтня 2018 року).

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а ", "б ", "в", "г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК Українисуд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 29 листопада 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду

від 12 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Кряж-Агро-1" про стягнення збитків за самовільне використання земельної ділянки відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко