Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.03.2020 року у справі №761/48480/19

УХВАЛА

Іменем України

05 березня 2020 року

м. Київ

справа № 761/48480/19

провадження № 61-3362ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,

Червинської М. Є.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 січня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ігнатов Олександр Віталійович, ОСОБА_3, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, визнання прав спільної сумісної власності на майно, визнання договору недійсним та розподіл спільної сумісної власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ігнатов О. В., ОСОБА_3, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, визнання прав спільної сумісної власності на майно, визнання договору недійсним та розподіл спільної сумісної власності.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20 грудня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків заяви.

Не погоджуючись із указаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 січня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду від 20 грудня 2019 року.

21 лютого 2020 року до Верховного Суду подано касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 січня 2020 року, у якій заявник просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі-Закон № 460-IX).

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції ~law14~.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК Українипідставами для касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина 3 статті 3 ЦПК України).

Статтею 353 ЦПК України передбачено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Ухвала про відмову у відстроченні сплати судового збору не входить до переліку ухвал, що вказані у статті 353 ЦПК України.

Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 357 ЦПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

З огляду на викладене, висновок апеляційного суду про неможливість перегляду в апеляційному порядку ухвали Шевченківського районного суду від 20 грудня 2019 року про відмову у відстроченні сплати судового зборує законним. Разом з тим, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки відповідно до пункту 4 частини 5 статті 357 ЦПК України, повинен був повернути апеляційну скаргу. Проте, зазначене не вплинуло на правильність прийнятого апеляційним судом рішення.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 761/23218/17 (провадження № 14-172цс19) вказано, що "обмеження права на апеляційне оскарження ухвал окремо від рішення щодо суті спору є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати безперспективність такого оскарження. Передбачені процесуальним законом обмеження права на окреме оскарження судових рішень, в тому числі з підстав порушення правил предметної юрисдикції щодо ухвали суду першої інстанції про залишення без розгляду вказаної заяви про перегляд заочного рішення не нівелюють для учасника судового процесу можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ настільки, щоб завдати шкоди самій суті цього права".

У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2018 року у справі № 752/1016/17 (провадження № 61-19138сво18) зроблено висновок, що "право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення".

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК Україниу разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись частиною 4 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 січня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ігнатов Олександр Віталійович, ОСОБА_3, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, визнання прав спільної сумісної власності на майно, визнання договору недійсним та розподіл спільної сумісної власності, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська