Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.03.2020 року у справі №634/391/17

Ухвала

02 березня 2020 року

м. Київ

справа № 634/391/17

провадження № 61-3356ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 19 серпня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 16 січня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Сахновщинського районного нотаріального округу Харківської області Давиденко Олена Віталіївна, про розірвання договору оренди землі, додаткової угоди до нього, стягнення заборгованості зі сплати орендної плати та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просив: розірвати договір оренди земельної ділянки від 27 січня 2009 року, укладений між ним та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1; розірвати додаткову угоду від 28 квітня 2015 року до договору оренди земельної ділянки від 27 січня 2009 року, укладену між ним, уповноваженою особою ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1; стягнути з ОСОБА_1 заборгованість зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою в розмірі 51 800 грн; зобов'язати ОСОБА_1 передати йому земельну ділянку площею 6,4906 га, кадастровий номер 6324884500:05:000:0366, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Новоолександрівської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, після збору урожаю у стані, придатному для її цільового використання; зобов'язати посадових осіб Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Сахновщинського району Харківської області скасувати реєстрацію та видалити з реєстру запис про право оренди земельної ділянки строком на 43 роки; зобов'язати посадових осіб Державного реєстру речових прав на нерухоме майно сектору державної реєстрації Кегичівської районної державної адміністрації скасувати реєстрацію та видалити з реєстру запис про право оренди земельної ділянки строком на 49 років.

Позов ОСОБА_2 обґрунтовано тим, що він є власником земельної ділянки площею 6,4906 га, кадастровий номер undefined, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новоолександрівської сільської ради Сахновщинського району Харківської області. 21 листопада 2008 року він надав ОСОБА_1 нотаріально посвідчену довіреність на використання його земельної ділянки на власний розсуд, строком на три роки. В цій довіреності він не уповноважував ОСОБА_1 передавати його земельну ділянку в оренду особисто собі. Довіреність він укладав у стані алкогольного сп'яніння, тому не міг у повній мірі усвідомлювати наслідки своїх дій. Разом з тим 27 січня 2009 року між ОСОБА_1, який діяв від його імені, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі строком на десять років та зареєстровано його у відділі державної реєстрації Сахновщинського району Харківської області, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 03 вересня 2009 року за №
040970200011. Вказаний договір, акт прийому-передачі земельної ділянки та акт визначення меж в натурі не підписані ним та відповідачем за наданою йому довіреністю, а містять підпис іншої особи, що є грубим порушенням вимог закону.

Крім того, за використання його земельної ділянки з 27 січня 2009 року по 31 грудня 2017 року він не отримував орендної плати.

Рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 19 серпня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість з виплати орендної плати за користування земельною ділянкою в розмірі 51 800 грн та судовий збір в розмірі 640 грн, що в сумі становить 52 440
грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного суду від 16 січня 2020 року (повний текст якої складено 17 січня 2020 року) апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 19 серпня 2019 року - без змін.

17 лютого 2020 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 19 серпня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 16 січня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пунктів 1, 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову в цій справі є стягнення заборгованості зі сплати орендної плати в розмірі 51 800 грн, що станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100 = 210 200
грн). Тобто в цій частині справа № 634/391/17 є малозначною в силу вимог закону.

Також предметом позову в цій справі є розірвання договору оренди землі, додаткової угоди до нього, зобов'язання передати земельну ділянку, скасувати державну реєстрацію та видалити з реєстру запис про право оренди.

Справа в цій частині вимог є незначної складності та не належить до виключень з цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Згідно з частиною 4 статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

При цьому Верховним Судом враховано, що судові рішення оскаржуються заявником, який є відповідачем у справі, лише в частині стягнення з нього 51 800 грн заборгованості зі сплати орендної плати. В іншій частині позову судами відмовлено у зв'язку з відсутністю предмета спору на час розгляду справи по суті (судові рішення в цій частині не оскаржуються).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Зазначення у постанові Харківського апеляційного суду від 16 січня 2020 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання ОСОБА_1 про відновлення строку на касаційне оскарження рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 19 серпня 2019 року та постанови Харківського апеляційного суду від 16 січня 2020 року.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктами 1, 2 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 19 серпня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 16 січня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Сахновщинського районного нотаріального округу Харківської області Давиденко Олена Віталіївна, про розірвання договору оренди землі, додаткової угоди до нього, стягнення заборгованості зі сплати орендної плати та зобов'язання вчинити дії.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко М. Ю. Тітов