Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.01.2020 року у справі №205/5064/18

Ухвала

Іменем України

02 березня 2020 року

м. Київ

справа № 205/5064/18

провадження № 61-1212ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Прокуратура Дніпропетровської області, Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Державне казначейство України, Головне управління Державного казначейства у Дніпропетровській області,

розглянув касаційну скаргу Головного Управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на рішення Ленінського районного суду м.

Дніпропетровська від 28 травня 2019 року у складі судді Шавули В. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Головного Управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - ГУ НП у Дніпропетровській області), Прокуратури Дніпропетровської області, Державної казначейської служби України, Головного Управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДКСУ в Дніпропетровській області) про відшкодування моральної шкоди в наслідок незаконних дій в розмірі 600 000,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що внаслідок незаконних дій з боку Прокуратури Дніпропетровської області та ГУ НП у Дніпропетровській області, які виразились в безпідставних обшуках за місцем мешкання позивача, витребуванні пенсійної справи, незаконному припинення виплати пенсії, обранні запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання та під час судового розгляду, ОСОБА_2 завдано моральну шкоду. Крім того, позивач зазначала, що всі ці дії призвели до погіршення стану її здоров'я.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2019 року, з урахуванням додаткового рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов'язано Державне казначейство України за рахунок коштів державного бюджету із Державного бюджету України відшкодувати на користь ОСОБА_2 шкоду, завдану органами досудового розслідування та прокуратури у сумі 180 000,00 грн. В іншій частині вимог відмовлено. Судові витрати віднесено на рахунок держави.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року апеляційні скарги Прокуратури Дніпропетровської області та Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області задоволено частково.

Зменшено розмір стягнутої суми на відшкодування моральної шкоди та змінено порядок її стягнення, а саме: стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 грошові кошти в рахунок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду у сумі 70 941,00 грн.

У січні 2020 року до Верховного Суду засобами поштового зв'язку надійшла касаційна скарга ГУ ДКСУ в Дніпропетровській області на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами не враховано норми Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" внаслідок чого розмір морального відшкодування безпідставно завищено. Водночас зазначає про відсутність підстав для стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_2. Крім того, посилається, що судами не було враховано той факт, що ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області не несе обов'язку з відшкодування шкоди, оскільки не уособлює собою державу Україна, а його рахунки не уособлюють державний бюджет України.

Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання заявника про відстрочення сплати судового збору, зазначену касаційну скаргу залишено без руху для усунення виявлених недоліків до 26 лютого 2020 року, але не більше десяти днів з дня отримання ухвали, зокрема запропоновано заявнику надати належні документи, що підтверджують повноваження представника та сплатити судовий збір у розмірі 1 418,82 грн.

У лютому 2020 року до Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, а саме: оригінал платіжного доручення від 14 лютого 2020 року № 198 про сплату судового збору у розмірі 1 418,82 грн.

У лютому 2020 року ГУ ДКСУ в Дніпропетровській області засобами поштового зв'язку направлено до Верховного Суду копію довіреності від 15 січня 2020 року № 5-18-08/1095, якою уповноважено Купцову О. М. здійснювати представництво Державної казначейської служби у судах.

Таким чином недоліки касаційної скарги ГУ ДКСУ в Дніпропетровській області усунуто.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі-Закон № 460-IX).

Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ~law23~ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності ~law24~, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності ~law25~.

Враховуючи те, що касаційна скарга подана 13 січня 2020 року, тому вона підлягає розгляду відповідно до положень ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно із положенням частини другої статті 389 України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини 5 статті 394 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач.

Разом із тим, як зазначено у частині 5 статті 394 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги), якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваних судових рішень убачається, що скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно із частиною 1 статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина 1 статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Частиною дугою статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких належать й інші способи відшкодування шкоди.

Положеннями частин 1 , 2 , 7 статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду"

Відповідно до статті 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно з частинами 2 та 3 статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Відповідно до частини 3 статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Доводи касаційної скарги про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди не заслуговують на увагу, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Змінюючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд враховав обставини справи, мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди за кожен місяць перебування під слідством чи судом та визначив розмір морального відшкодування відповідно до засад розумності та справедливості.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги в частині необґрунтованого розміру моральної шкоди не можуть бути підставами для скасування судових рішень.

Посилання у касаційній скарзі на те, що ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області не несе обов'язку з відшкодування шкоди, оскільки не уособлює собою державу Україна, а його рахунки не уособлюють державний бюджет України, не можуть бути прийняті з огляду на наступне.

Відповідно до статті 25 Бюджетного кодексу України Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Згідно з підпунктом 1 пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Зазначені рішення передаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання.

Відповідно до пункту 23-1 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України єдиний казначейський рахунок - це рахунок, відкритий центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (далі - Казначейство України), у Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України, на якому консолідуються кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування та кошти інших клієнтів, які відповідно до законодавства знаходяться на казначейському обслуговуванні.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215 (далі - Положення), Державна казначейська служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Відповідно до покладених завдань Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (підпункт 3 пункту 4 Положення).

Згідно із пунктом 9 Положення Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до частини 1 статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

На підставі аналізу наведених нормативно-правових актів Верховний Суд зробив висновок про те, що Державна казначейська служба України, діючи від імені держави в цілому, здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Правовий статус цього органу визначається функціями з обслуговування єдиного казначейського рахунку держави, пов'язаними з консолідацією та обслуговуванням Державного бюджету України, зокрема й з безспірним списанням коштів державного бюджету.

Пред'являючи вимогу про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, позивач зазначила відповідачем ГУ НП у Дніпропетровській області та Прокуратуру Дніпропетровської області, які, на її думку, повинні відшкодувати цю шкоду, та ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області.

Таким чином, належним відповідачем у цій справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Такими органами у цій справі є відповідний орган Казначейської служби (який відповідно до законодавства є органом, який здійснює списання коштів з державного бюджету) та органи, дії яких призвели до завдання позивачу шкоди.

Врахувавши висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 червня 2018 року в справі 910/23967/16, апеляційний суд правомірно змінив порядок стягнення моральної шкоди з Державного бюджету України та виклав резолютивну частину судового рішення у відповідності до вимог Бюджетного кодексу України.

Отже, оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, постановленими з додержанням норм процесуального та матеріального права, відповідають усталеній судовій практиці, а отже підстави для їх скасування відсутні.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись статтею 390, пунктом 5 частини 2 , частинами 4 , 5 і 6 статті 394 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Дніпропетровської області, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Державного казначейства України, Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, завданої органами досудового розслідування та прокуратури, за касаційною скаргою Головного Управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на рішення Ленінського районного суду м.

Дніпропетровська від 28 травня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик