Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.02.2019 року у справі №463/2963/17

УХВАЛА

07 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 463/2963//17

провадження № 61-2233ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коротуна В. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей.

Зазначала, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 з липня 2002 року.

Від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідач не надає коштів на утримання дітей. Її заробітної плати в сумі 4
000,00 грн недостатньо для матеріального забезпечення дітей.

Відповідач працює вчителем в музичній школі № 9 м. Львів-Винники, а також займається підприємницькою діяльністю - організував власну студію звукозапису, а також працює музикантом в гурті "Забава" і його місячний дохід в гурті становить більше 800 дол. США, окрім заробітної плати в школі.

З урахуванням зазначених обставин позивач просила стягувати з

ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі по 2 000,00 грн на кожну дитину щомісяця з проведенням індексації відповідно до закону.

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом до

ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей у твердій грошовій сумі.

Позовні вимоги мотивував тим, що згідно з рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 20 лютого 2017 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, останнього зобов'язано усунути перешкоди ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у користуванні будинком АДРЕСА_1, шляхом вселення до даного будинку, передачі ключів від дверей житлового приміщення, яке ним повністю виконано.

Діти: ОСОБА_4 та ОСОБА_5, проживають з ним, натомість

ОСОБА_2 порушує умови співжиття у будинку.

З врахуванням зазначених обставин, ОСОБА_1 просив стягувати з

ОСОБА_2 на його користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі по 2 000,00 грн на кожну дитину щомісяця з проведенням індексації відповідно до закону.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 22 травня 2018 року первісний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 2 500,00 грн щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, які підлягають індексації, починаючи з 14 червня 2017 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Допущено до негайного виконання судове рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

У іншій частині позовних вимог відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Львівського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року рішення Личаківського районного суду м. Львова від 22 травня 2018 року в частині первісного позову ОСОБА_2 змінено.

Вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 2 000,00 грн щомісяця з проведенням індексації відповідно до закону до досягнення дитиною повноліття.

Вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 2 000,00 грн щомісяця з проведенням індексації відповідно до закону до досягнення дитиною повноліття.

У іншій частині рішення суду залишено без змін.

У січні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про стягнення аліментів визначається сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.

Ціна позову у даній справі становить 24 000,00 грн, яка станом на 1 січня

2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921,00х100=192 100,00).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Перевіривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що наведені заявником обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, заявник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваною постановою суду, при розгляді цивільної справи № 171/695/18, справа становить значний суспільний інтерес.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 176 ЦПК України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду

від 06 грудня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами повернути особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. М. Коротун