Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.02.2019 року у справі №761/24658/17

Ухвала

Іменем України

03 червня 2019 року

м. Київ

справа № 761/24658/17

провадження № 61-3393ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В.

П.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 14 січня 2019 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення боргу за не обліковану електричну енергію,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ПрАТ "ДТЕК "Київські електромережі" звернулося до суду з указаним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1, у якому просило стягнути борг за не обліковану електричну енергію.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 26 вересня 2018 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь відповідача 59 566,51 грн боргу за необліковану енергетичну енергію та вирішено питання щодо судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 грудня 2018 року апеляційну скаргу було залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору в сумі 2 400 грн.

На виконання вимог зазначеної ухвали, ОСОБА_1 направив заяву, в якій повідомив, що несплата судового збору не є підставою для відмови у наданні судового захисту шляхом оскарження в суді, право на яке гарантується статтею 55 Конституції України. Окрім того, зазначив, що Закон України "Про судовий збір суперечить статті 60, 130 Конституції України і фактично перекладає на нього обов'язок утримувати суди, що є неконституційним та протиправним, та позбавляє його права доступу до суду, що є дискримінацією за ознакою майнового стану. Судовий збір не входить до переліку обов'язкових платежів і зборів, встановлених статтею 67 Конституції України. Також вказував на те, що особи на прізвище ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не підписували присягу Президента України і не склали її як того вимагає Конституція України, а отже не вступади на посаду Президента України у порядку, встановленому статтею 104 Конституції, а тому Закон України "Про судовий збір" не був підписаний і оприлюднений чинним Президентом України, не набрав чинності і не має статусу чинного закону України.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 вересня 2018 року визнано неподаною та повернуто заявнику у зв'язку із не усуненням недоліків, зазначених в ухвалі суду.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Частиною 2 статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 4 статті 394 ЦПК України передбачено, що у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до Частиною 4 статті 394 ЦПК України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Частиною 2 статті 357 ЦПК України визначено, що апеляційна скарга, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених Частиною 2 статті 357 ЦПК України, застосовуються положення Частиною 2 статті 357 ЦПК України.

Згідно з частиною 3 статті 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Так, апеляційний суд, залишаючи без руху апеляційну скаргу у зв'язку із несплатою заявником судового збору, апеляційний суд, керувався підпунктом 6 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (набрав чинності 01 листопада 2011 року), яким встановлено, що розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду; апеляційної скарги на судовий наказ, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами становить 150 відстоків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Ураховуючи ціну позову у розмірі 59 566,51 грн, сума судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до пункту 6 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" становила 2 400 грн.

Положення пункту 6 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" неконституційними в передбаченому законом порядку не визнавалися та є чинними.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), "сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету" ("Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland), №28249/95, ЄСПЛ від 19 червня 2001 року.

Разом з тим, в указаному рішенні від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.

Отже, висновки суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону та узгоджуються з нормами права, які судом правильно застосовані, оскільки ОСОБА_1 не виконав вимоги ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху.

Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженого судового рішення свідчить, що правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.

Згідно з положеннями пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд у порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 та 5 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 14 січня 2019 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення боргу за не обліковану електричну енергію, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:М. Є. Червинська В. М. Коротун В. П. Курило