Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.03.2021 року у справі №2-214/11

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2021 року

м. Київ

справа № 2-214/11

провадження № 61-2448ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І. розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сихівського районного суду міста Львова від 16 грудня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" про заміну сторони виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

05 грудня 2019 року ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" звернулося до суду з заявою про заміну у виконавчому провадженні стягувача ПАТ "Банк Форум" на правонаступника ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста".

Заява мотивована тим, що рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 06 вересня 2011 року у справі №2-214/11 стягнуто з ОСОБА_2, ТОВ "Макфа-Л", ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 солідарно на користь Акціонерного комерційного банку "Форум" 1 674 293 доларів США 75 центів заборгованості, 895 304,97 грн нарахованих штрафних санкцій та судові витрати.

26 березня 2019 року між ПАТ "Банк Форум" та ТОВ "Фінансова компанія "Веста" укладено договір відступлення прав вимоги № 0002/19/5, відповідно до якого ПАТ "Банк Форум" відступило ТОВ "ФК "Веста" право вимоги стягнення заборгованості за договорами кредиту, в тому числі - за договором кредиту № 0004/08/6.10-ZNv.

Протоколом загальних зборів учасників ТОВ "ФК "Веста" за № 06/08-2019 від 06 серпня 2019 року ТОВ "ФК "Веста" перейменовано на ТзОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста ", у зв'язку з чим ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" виступає правонаступником прав і обов'язків ТОВ "ФК "Веста".

Ухвалою Сихівського районного суду міста Львова від 16 грудня 2019 року заяву ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" задоволено.

Замінено стягувача у виконавчому провадженні з виконання виконавчих листів № 2-214/11, виданих Сихівським районним судом міста Львова, на правонаступника - ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста".

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що права за кредитним договором перейшли до ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" відповідно до договору відступлення права вимоги, отже наявні підстави для заміни сторони виконавчого провадження у порядку статті 442 ЦПК України.

Постановою Львівського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу суду першої інстанції- без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, виходив з того, заміна сторони стягувача її правонаступником може відбуватись на будь-якій стадії процесу. Рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором не виконано, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

15 лютого 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Верховного Суду, у якійпросить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке мотивовано тим, що строк на касаційне оскарження пропущений через те, що повний текст оскарженої постанови отримано 29 січня 2021 року, що підтверджує доказами.

Відповідно до частини 1 статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Зважаючи на те, що копію постанови суду апеляційної інстанції особа, яка подала касаційну скаргу, отримала 29 січня 2021 року, та подала скаргу протягом тридцяти днів з дня вручення судового рішення, строк на касаційне оскарження необхідно поновити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд у порушення норм процесуального права змінив вимоги заявника, оскільки він не просив замінити його як правонаступника у конкретному виконавчому провадженні. Для заміни сторони правонаступником необхідна наявність відкритого виконавчого провадження, матеріали справи не містять інформацію про таке виконавче провадження. Заявник не надав докази, що підтверджують право вимоги зі всіма складовими заборгованості за цим кредитним договором, що є істотними умовами договору, надав лише на суму 1 274 222,64 дол. США, отже у заявника відсутнє право вимоги про стягнення заборгованості за процентами, штрафними санкціями та судовим збором. Суд при застосуванні норми пунктів 1 і 2 частини 1 статті 512 ЦК України не дослідив обставини справи, які саме вимоги були придбані заявником за договором, оскільки таких даних договір не містить. Судовий збір не є зобов'язанням в розумінні положень статті 509 ЦК України, отже не може бути предметом відступлення права вимоги. За договором вказано лише боржника ОСОБА_2, інших не зазначено боржників, які є відповідачами у справі.

Також при цьому посилається на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 910/10542/18, від 11 червня 2019 року у справі № 914/428/18, від 14 травня 2019 року у справі № 914/787/18, від 13 травня 2019 року у справі № 916/106/15-г, від 03 липня 2019 року у справі № 910/9549/15, від 27 березня 2019 року у справі № 923/607/16, постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-459цс17.

У відкритті касаційного провадження належить відмовити з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону її правонаступником.

Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина 5 статті 442 ЦПК).

Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частини 1 статті 512 ЦК України).

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи з цих норм права, зокрема, пунктів 1, 2 частини 1 статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У разі такої заміни кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження, і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є правонаступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

По своїй суті заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії виконання судового рішення.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження".

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13 та постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09 (провадження № 61-16520сво18).

Тлумачення частини 1 статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина 3 статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина 2 статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України). По своїй суті заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу (див. постанову від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13).

Судами встановлено, що між ПАТ "Банк Форум" та ТОВ "ФК "Веста" укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов'язань, відповідно до якого ПАТ "Банк Форум" відступило ТОВ "ФК "Веста" право вимоги стягнення заборгованості за договором кредиту № 0004/08/6.10-ZNv. Отже суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про заміну сторони у виконавчому провадженні № 2-214/11.

У відповідь на доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права за відсутності інформації про відкрите виконавче провадження, колегія суддів зауважує, що заміна сторони виконавчого провадження здійснюється на стадії виконання судового рішення за виданим судом виконавчим листом безвідносно до того, відкрите виконавче провадження чи - ні.

Колегія суддів відхиляє арґументи касаційної скарги про те, що заявник вказав загальну суму боргу, не надавши докази на підтвердження права вимоги зі всіма складовими заборгованості за цим кредитним договором, оскільки всі складові заборгованості зазначені у виконавчих листах, виданих на виконання судового рішення.

Не зазначення у договорі про відступлення права вимоги інших боржників, окрім ОСОБА_1, не є підставою для відмови у задоволенні заяви щодо заміни стягувача у виконавчому провадженні про стягнення заборгованості з ОСОБА_1, який є одним із солідарних боржників і відповідає за погашення заборгованості в повному обсязі.

Посилання на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 910/10542/18, від 11 червня 2019 року у справі № 914/428/18, від 14 травня 2019 року у справі № 914/787/18, від 13 травня 2019 року у справі № 916/106/15-г, від 03 липня 2019 року у справі № 910/9549/15, від 27 березня 2019 року у справі № 923/607/16, постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-459цс17 не вказують на неправильне застосування норма матеріального права чи порушення процесуального права, зводяться до власного тлумачення норм права та незгоди скаржника зі змістом оскаржених судових рішень.

Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень свідчить, що правильне застосовування судами норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.

Частиною 4 статті 394 ЦПК України передбачено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, у зв'язку з чим у відкритті касаційного провадження на оскаржуване судове рішення належить відмовити.

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження на ухвалу Сихівського районного суду міста Львова від 16 грудня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сихівського районного суду міста Львова від 16 грудня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" про заміну сторони у виконавчого провадження.

Копію ухвали, касаційну скаргу та додані до неї матеріали направити особі, яка подала скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

В. І. Крат