Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.03.2019 року у справі №333/794/18

УХВАЛА

07 березня 2019 року

м. Київ

справа № 333/794/18

провадження № 61-3881ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коротуна В. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 18 січня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних від простроченої суми,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_1, в якому просила стягнути з відповідача 3 % річних від простроченої суми за період з 16 лютого 2015 року по 16 лютого 2018 року заборгованості у розмірі 2 418,49 грн та інфляційних втрат за період з 16 лютого 2015 року по 16 лютого 2018 року у розмірі 21 579,67 грн.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 31 липня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 18 січня 2019 року рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 31 липня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3 % річних від простроченої суми за період з 16 лютого 2015 року по 16 лютого 2018 року заборгованості у розмірі 2 418,49 грн та інфляційні втрати за період з 16 лютого 2015 року по

16 лютого 2018 року у розмірі 21 579,67 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У лютому 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 18 січня

2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у даній справі становить 23 998,16 грн, яка станом на 01 січня

2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921,00х100=192 100,00).

Запорізьким апеляційним судом справу № 333/794/18 визнано малозначною та розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 176 ЦПК України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 18 січня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних від простроченої суми.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами повернути особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. М. Коротун