Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.08.2020 року у справі №233/1897/18

Ухвала

04 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 233/1897/18

провадження № 61-11182ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є.

В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 10 березня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 24 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Прокуратури Донецької області, Державної казначейської служби України про стягнення компенсації моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, прокуратури Донецької області, Державної казначейської служби України про стягнення компенсації моральної шкоди у розмірі 200 000,00 грн.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 10 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 24 червня 2020 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

20 липня 2020 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 10 березня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 24 червня 2020 року. ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права і просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Ціна позову у справі № 233/1897/18 становить 200 000,00 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто справа № 233/1897/18 є малозначною у силу вимог закону.

ОСОБА_1 у касаційній скарзі вказує, що касаційна скарга має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, так як у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що в ухвалі про обрання (продовження) тримання під вартою суд повинен визначати дату закінчення дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Однак як свідчить оскаржене рішення, в Україні досі немає єдиної правозастосовчої практики з цього питання. Проте ОСОБА_1 не обґрунтовує, чому касаційна скарга саме в цій справі стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

ОСОБА_1 у касаційній скарзі вказує, що справа має для нього виняткове значення, оскільки 21 лютого 2019 року Європейський суд з прав людини у справі "Костюков проти України" визнав порушення Конвенції про захист прав та основоположних свобод у зв'язку із надмірною тривалістю кримінального провадження. Також ОСОБА_1 зазначає, що знаходиться під вартою з 2009 року у стані невизначеності та не має жодного джерела доходів. Проте ОСОБА_1 не обґрунтовано, в чому проявляється виняткове значення для нього саме цієї справи.

Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа має виняткове значення для ОСОБА_1.

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Вказівка в резолютивній частині постанови Донецького апеляційного суду від 24 червня 2020 року про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржені рішення ухвалено у малозначній справі.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v.
CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, оскаржені рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 10 березня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 24 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Прокуратури Донецької області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков