Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.08.2020 року у справі №200/7907/18

Ухвала

07 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 200/7907/18

провадження № 61-11057ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Зайцева А.

Ю.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Жилсервіс-2" Дніпровської міської ради про визнання порушення прав, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства "Жилсервіс-2" Дніпровської міської ради (далі - КП "Жилсервіс-2" Дніпровської міської ради) про визнання порушення прав, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що через несправність воронки водостічної труби і жолоби на даху будинку АДРЕСА_1 квартирою НОМЕР_1 сталося обмерзання зовнішньої стіни будинку з п'ятого по перший поверхи. При відтаюванні льоду і снігу сталося намокання зовнішньої стіни будинку з п'ятого по третій поверхи. Це призвело до затоплення квартир трьох верхніх поверхів, в тому числі і позивача. В результаті затоплення, пошкодженими виявилися стеля, стіна і шпалери зовнішньої стіни квартири. Причиною затоплення є зворотний ухил і яма на м'якій покрівлі, а також негерметичність швів м'якої покрівлі жолоби біля водостічної труби. На інших дев'яти водостічних трубах будинку така несправність відсутня. 01 лютого 2018 року відповідачу було подано скаргу-заяву з проханням усунути несправність інженерного обладнання та скласти акт про затоплення. У відповіді на неї за вих. № 29 від 19 лютого 2018 року відповідач факт пошкодження інженерного обладнання не визнав, акт про затоплення не склав, хоча його представник 02 лютого 2018 року виходив за вказаною адресою. 20 лютого 2018 року відповідачу було подано Акт-претензію, після цього останній склав акт про затоплення, зазначивши дату складання - 02 лютого 2018 року.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд: визнати порушення його права, передбаченого статтею 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Типовим договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджених Постановою КМУ № 529 від 20 травня 2009 року, на розгляд Акта-претензії впродовж трьох робочих днів; відсутність відповіді на Акт-претензію визнати порушенням його права на інформацію, передбаченого статтею 700 ЦК України, статтями 5, 10, 14 Закону України "Про інформацію", статтею 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Типовим договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджених Постановою КМУ № 529 від 20 травня 2009 року; відсутність в триденний строк відповіді на Акт-претензію вважати визнанням відповідачем факту неякісного надання послуг, що призвело до затоплення квартири; зобов'язати відповідача усунути негерметичність швів, зворотний ухил і яму на м'якій покрівлі над квартирою НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1; стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду, завдану порушенням його прав як споживача в розмірі 10 000 грн.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 липня 2018 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано порушення прав ОСОБА_1 з боку КП "Жилсервіс-2" Дніпровської міської ради щодо належного виконання норм статті 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Постанови КМУ № 529 від 20 травня 2009 року "Про затвердження Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій" та Закону України "Про інформацію".

Стягнуто з КП "Жилсервіс-2" Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану йому у зв'язку з порушенням його прав споживача в розмірі 10 000 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2019 року виправлено описку в рішенні Бабушкінського районного суду м.

Дніпропетровська від 30 липня 2018 року, зазначено вірним в резолютивній частині рішення суму стягнутої з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 5 000 грн, замість невірно зазначеної - 10 000 грн.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2020 року рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 липня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до КП "Жилсервіс-2" Дніпровської міської ради про визнання порушення прав, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди відмовлено у повному обсязі.

У липні 2020 року ОСОБА_1 подавдо Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 25червня 2020 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

З огляду на положення статті 19 у системному зв'язку з нормами статей 274, 389 та 394 ЦПК України суд вправі віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду.

Предметом позову у цій справі є визнання порушення його прав, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.

Справа є незначної складності та, виходячи із приписів частини 4 статті 274 ЦПК України, не входить до переліку тих справ, що підлягають обов'язковому розгляду в порядку загального позовного провадження.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховний Суд також врахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі "Azyukovska v. Ukraine" ("Азюковська проти України") рішення від 09 жовтня 2018 року.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалено у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Зазначення у постанові Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2020 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки справа є малозначною, а тому ухвалені у ній судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Жилсервіс-2" Дніпровської міської ради про визнання порушення прав, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев