Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.08.2018 року у справі №645/2705/17

Ухвала

14 червня 2018 року

м. Київ

справа № 645/2705/17

провадження № 61-34805ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2018 року і постанову апеляційного суду Харківської області від 17 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Комунальне підприємство "Харківводоканал", про захист прав споживача,

ВСТАНОВИВ:

27 квітня 2018 року подана касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2018 року і постанову апеляційного суду Харківської області від 17 квітня 2018 року.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".

Згідно з частиною 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 у серпні 2017 року звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Комунальне підприємство "Харківводоканал", у якому просив, з урахуванням уточнень позовних вимог, визнати його право на компенсацію за рахунок бюджету Харківської міської ради додаткових витрат на оплату житлово-комунальних послуг з холодного водопостачання та водовідведення, які перевищують соціальні нормативи, в сумі 2 020,08 гривень, а також просив зобов'язати Харківську міську раду за рахунок коштів місцевого бюджету сплатити Комунальному підприємству "Харківводоканал" грошові кошти у сумі 2 028,08 у рахунок оплати за надані йому житлово-комунальні послуги з холодного водопостачання та водовідведення.

Рішенням від 22 лютого 2018 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у задоволенні позову відмовив.

Апеляційний суд Харківської області постановою від 17 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2018 року - без змін.

Ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що передбачене пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 року № 409 "Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування" право ОСОБА_1 на компенсацію додаткових витрат у зв'язку з затвердженням органом місцевого самоврядування норм споживання житлово-комунальних послуг, що перевищують соціальні нормативи, відповідачем Харківською міською радою і третьою особою Комунальним підприємством "Харківводоканал" визнається і не оспорюється. Проте, оскільки позивачем відповідні витрати не понесені і жодних вимог про стягнення коштів до нього не пред'явлено, суд не вбачав підстав для визнання за ним права на отримання компенсації у розмірі 2 020,08 гривень і зобов'язання відповідача перерахувати цю суму на рахунок постачальника комунальних послуг.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною 6 статті 19 ЦПК України для цілей частиною 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову в даній справі є захист прав споживача шляхом визнання за позивачем права на отримання компенсації у розмірі 2 020,08 гривень і зобов'язання Харківської міської ради вчинити дії по перерахуванню цієї суми постачальнику комунальних послуг.

Зазначена справа є справою незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять обґрунтувань випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Зазначене відповідає і Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути

більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом

після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної

інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (ЛеважПрестасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня

1997 року.

Оскільки заявником подано касаційну скаргу на судові рішення, прийняті у малозначній справі, і наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, ним не обґрунтовано, а судом не встановлено, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2018 року і постанову апеляційного суду Харківської області від 17 квітня 2018 року.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Карпенко