Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.04.2020 року у справі №2-673/02

Ухвала

08 липня 2020 року

м. Київ

справа № 2-673/02

провадження № 61-9581ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С.

О.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 1998 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 140 000 грн.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 19 листопада 2002 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 20 травня 2003 року, залишеним без змін ухвалою Верховного Суду України від 22 червня 2004 року, рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 19 листопада 2002 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з відповідачів на користь позивача спірну суму грошових коштів.

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року, якою у задоволенні її заяви про роз'яснення судового рішення відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у відкриті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на указане судове рішення відмовлено з підстав, встановлених частинами 6 та 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

У червні 2020 року ОСОБА_1 повторно звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про роз'яснення рішення задовольнити.

У відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.

Отже, відповідно до вказаної норми процесуального права, яка є імперативною, повторне касаційне оскарження судових рішень заборонено.

Ухвала Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року вже була предметом перегляду судом касаційної інстанції за касаційною скаргою ОСОБА_1, за результатами якого Верховний Суд постановив ухвалу від 22 квітня 2020 року про відмову у відкритті касаційного провадження з підстави подання касаційної скарги на судове рішення у малозначній справі.

Враховуючи, що касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судове рішення, яке було предметом касаційного оскарження, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з підстав, встановлених пунктом 3 частини 2 статті 394 ЦПК України.

На підставі наведеного та керуючись пунктом 3 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

А. С. Олійник

С. О. Погрібний