Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.04.2019 року у справі №686/9384/18

Ухвала

09 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 686/9384/18

провадження № 61-6977ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Курило В. П. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 лютого 2019 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовними вимогами, з урахуванням уточнень, до ОСОБА_1 про стягнення на її користь аліментів на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі 4 000,00 грн щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з моменту звернення до суду.

Позовні вимоги мотивовано тим, що з 19 квітня 2007 року ОСОБА_2 перебуває у шлюбі з ОСОБА_1 Сторони мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дитина проживає разом з матір'ю. Шлюб між сторонами не розірвано, позовна заява подана до суду, провадження у справі триває. Відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не дає, проте має змогу утримувати дитину, оскільки займається підприємницькою діяльністю, надаючи послуги по встановленню систем водопостачання та опалення.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 16 листопада 2018 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі

1 000,00 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02 травня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 28 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від

16 листопада 2018 року змінено.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки - ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 4 000,00 грн, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02 травня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

26 березня 2019 року через засоби поштового зв'язку ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 лютого

2019 року та залишити в силі рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 листопада 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими, ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

У частині 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом касаційного оскарження є судове рішення ухвалене у справі про стягнення аліментів на утримання дитини в твердій грошовій сумі

4 000,00 грн щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з моменту звернення до суду.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення аліментів сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.

Отже, справа № 686/9384/18 не є справою з ціною позову, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Справа № 686/9384/18 є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.

З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, а також значення справи для сторін і суспільства, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

При цьому, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 лютого 2019 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. П. Курило