Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 08.07.2019 року у справі №336/5884/18

Ухвала

04 липня 2019 року

м. Київ

справа № 336/5884/18

провадження № 61-12052ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Усика Г. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду Запорізької області від 26 лютого 2019 року ухвалене у складі судді Марко Я. Р. та постанову Запорізького апеляційного суду від 17 травня 2019 року, ухвалену у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Криолвої О. В. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

У листопаді 2006 року шлюб між сторонами розірвано.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 березня

2009 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньок: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частини всіх видів доходів щомісячно до повноліття дітей, але не менше 30% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку.

Посилаючись на те, що з часу ухвалення Шевченківським районним судом

м. Запоріжжя зазначеного рішення, майновий стан відповідача значно покращився, аліменти на утримання ОСОБА_3 він не сплачує, оскільки вона досягла повноліття, а розмір аліментів, що стягуються на ОСОБА_4 становить лише 16,66 % його заробітку, заявник просила суд, збільшити розмір аліментів встановлених рішенням Шевченківського районного суду

м. Запоріжжя від 19 березня 2009 року та стягнути з відповідача на її користь на утримання неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти у розмірі ј частини усіх видів доходів щомісячно до повноліття дитини, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 лютого

2019 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів задоволено.

Збільшено розмір аліментів на неповнолітню дитину, що стягуються

за рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у справі № 2-1835/2009 від 19 березня 2009 року та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі ј всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 17 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 лютого 2019 року залишено без змін.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У липні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду Запорізької області від 26 лютого 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від

17 травня 2019 року, у якій він просив скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Заявник зазначає, що судові рішення підлягають касаційному оскарженню з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України, оскільки касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та має для заявника виняткове значення.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Предметом спору в цій справі є вимоги про збільшення розміру аліментів встановлених судовим рішенням та стягнення з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітньої доньки аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Зазначена справа не є справою з ціною позову, яка перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не належить до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.

Ураховуючи наведене, справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Щодо доводів касаційної скарги про фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та виняткове значення вирішення спору для заявника

Посилання заявника, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та має для заявника виняткове значення, є необгрунтованими та зводяться до незгоди заявника з ухваленими судовими рішеннями. Посилаючись на наявність зазначених обставин, заявник не навів обгрунтованих доводів, в чому полягає фундаментальне значення розгляду зазначеної справи для формування єдиної правозастосовної практики, а сама по собі вказівка про це в касаційній скарзі не свідчить про наявність підстав для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від

07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обгрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

З урахуванням того, що касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, відсутні підстави для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики чи становить для заявника виключне значення, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду Запорізької області від 26 лютого 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 17 травня 2019 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя Г. І. Усик