Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 08.03.2021 року у справі №523/12315/17

Ухвала

04 березня 2021 року

м. Київ

справа № 523/12315/17

провадження № 61-3199ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 21 квітня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 19 лютого 2021 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), яке змінило назву на Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 04 серпня 2011 року в розмірі 79
230,63 грн.

Позов мотивовано тим, що 04 серпня 2011 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав відповідачу кредит в розмірі 5 800 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 30 %. ОСОБА_1 порушила умови договору в частині своєчасного погашення кредиту та процентів, передбачених умовами договору, у зв'язку з чим станом на 31 липня 2017 року в неї утворилася заборгованість в розмірі 79 230,63 грн, з яких: 5 797,15 грн - заборгованість за тілом кредиту; 65 764,40 грн - за процентами за користування кредитом; 3 420 грн - пеня; а також штраф (фіксована частина) - 500 грн; штраф (процентна складова) - 3 749,08 грн.

Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 21 квітня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за тілом кредиту в розмірі 5 797,15 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Одеського апеляційного суду від 19 лютого 2021 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення, а рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 21 квітня 2020 року - без змін.

24 лютого 2021 року АТ КБ "ПриватБанк" подало засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 21 квітня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 19 лютого 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмовлених позовних вимог і ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" передбачено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2021 року - 2 270 грн.

Ціна позову в цій справі становить 79 230,63 грн, що станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 100 = 227 000 грн). Тому справа № 523/12315/17 є малозначною в силу вимог закону.

Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктами а), в) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Необхідність розгляду справи в касаційному порядку АТ КБ "ПриватБанк" обґрунтувало тим, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2018 року у справі № 755/7704/15-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 750/6058/17-ц, від 12 лютого 2020 року у справі № 136/840/17, від 06 травня 2020 року у справі № 358/384/19, від 01 вересня 2020 року у справі № 293/599/19-ц, від 04 листопада 2020 року у справі № 534/1072/18-ц, в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 159/2146/15-ц, від 23 грудня 2019 року у справі № 572/1169/17 та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2020 року у справі № 189/2109/18. Крім того, справа має для банку виняткове значення, оскільки невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором тягне загрозу неповернення банком залучених коштів вкладникам та ставить під загрозу репутацію банку, що перешкоджає його стабільній роботі, обмежує права та порушує майнові інтереси.

Наведені заявником обставини, передбачені підпунктом а) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки посилання заявника на вищевказані постанови Верховного Суду не дає підстав для висновку про неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених у наведених постановах, а свідчить лише про наявність у справах різних істотних обставин, підтверджених/непідтверджених належними та допустимими доказами, в залежності від яких і були постановлені відповідні судові рішення. Так, правові висновки, викладені у згаданих постановах Верховного Суду, стосуються необхідності врахування підписаної позичальником довідки про умови кредитування, якщо в ній визначено процентну ставку, а також щодо обов'язку суду провести власний розрахунок заборгованості у разі незгоди з розрахунком позивача. При цьому апеляційним судом в цій справі встановлено, що надана банком довідка про умови кредитування не містить підпису ОСОБА_1. Також зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди не погодилися з розрахунком банку лише в частині нарахованих процентів, пені та штрафів, які не були узгоджені сторонами. Тобто висновки судів попередніх інстанцій в цій справі не суперечать правовим висновкам, викладеним у наведених заявником постановах Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги також не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом в) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, оскільки незгода заявника з оскаржуваними судовими рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є. Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що судове рішення в цій справі перешкоджає роботі банку, обмежує його права та порушує майнові інтереси, без наведення відповідних доказів на підтвердження цих обставин не свідчать про наявність виняткового значення справи для АТ КБ "ПриватБанк".

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 21 квітня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 19 лютого 2021 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко