Ухвала

13 липня 2018 року

м. Київ

справа № 513/592/17

провадження № 61-39219ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Саратського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області на рішення Саратського районного суду Одеської області від 12 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 5 червня

2018 року у справі за позовом Саратського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області до ОСОБА_1, третя особа, яка

не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Відкрите акціонерне товариство "Саратська "Сільгоспхімія", про стягнення суми переплати пенсії,

ВСТАНОВИВ:

26 червня 2018 року подана касаційна скарга Саратського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області на рішення Саратського районного суду Одеської області від 12 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 5 червня 2018 року.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".

Згідно з частиною 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.

У червні 2017 року Саратське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 суму переплати пенсії в розмірі 76 999 грн 90 коп.

Рішеннямвід 12 грудня 2017 року Саратський районний суд Одеської області в задоволенні позову відмовив.

Апеляційний суд Одеської області постановою від 5 червня 2018 року апеляційну скаргу Саратського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області задовольнив частково. Рішення Саратського районного суду Одеської області від 12 грудня 2017 року змінив, виключивши з мотивувальної частини рішення посилання суду на сплив строку позовної давності. В іншій частині, а саме у відмові в задоволенні позову з підстав його недоведеності, рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім

випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої

практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який

подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 9 статті 19 ЦПК України для цілей частини 9 статті 19 ЦПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом

на 1 січня 2018 року становить 1 762 гривні.

Ціна позову в даній справі становить 76 999 грн 90 коп., яка станом

на 1 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762*100=176 200 грн).

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною. При цьому Верховним Судом досліджено

та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять обґрунтувань

випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за

наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Зазначене відповідає і Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року.

Оскільки заявником подано касаційну скаргу на судові рішення, прийняті у малозначній справі, і наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, ним не обґрунтовано, а судом не встановлено, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Зазначення у постанові апеляційного суду Одеської області від 5 червня

2018 року про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для її розгляду судом касаційної інстанції, оскільки такий розгляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Саратського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області на рішення Саратського районного суду Одеської області від 12 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 5 червня 2018 року.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Карпенко