Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 07.02.2021 року у справі №522/2091/14

Ухвала

04 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 522/2091/14

провадження № 61-907ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Білоконь О. В.,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коваленко Юлії Олександрівни на постанову Одеського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Колечка Дмитра Миколайовича, стягувач, - публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д. М.

Підставою звернення до суду із даною скаргою стали посилання заявника на те, що приватний виконавець Колечко Д. М. діяв у спосіб, який не передбачений чинним законодавством, оскільки виніс постанову про відкриття виконавчого провадження після закінчення терміну пред'явлення виконавчого листа до виконання.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16 січня 2020 року скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Колечка Д. М. задоволено.

Визнано дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.

М. неправомірними.

Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д. М. про відкриття виконавчого провадження від 22 квітня 2019 року за № 58970147.

Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д. М. про стягнення з боржника основної винагороди від 22 квітня 2019 року.

Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д. М. про арешт майна та коштів боржника від 22 квітня 2019 року.

Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д. М. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 02 травня 2019 року.

Постановою Одеського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д. М.
задоволено.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 16 січня 2020 року скасовано.

Постановлено нову ухвалу, якою у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Колечко Д. М. відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що при примусовому виконанні судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів, яке набрало законної сили, приватний виконавець діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, посилання на пропущення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання не підтвердились матеріалами скарги, оскільки відповідно до даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень виконавчий лист було повернуто стягувачу 30 грудня 2016 року.

У січні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Коваленко Ю. О. на постанову Одеського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Коваленко Ю. О., посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1, встановивши, що строк для пред'явлення виконавчого листа не було пропущено стягувачем лише на підставі відомостей з Автоматизованої системи виконавчих проваджень, не врахувавши, що виконавчий документ не містить належно оформлених відомостей про повернення виконавчого листа стягувачу 30 грудня 2016 року, оскаржувана постанова апеляційного суду не містить мотивів відхилення аргументів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до частини 1 статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог частини 1 статті 394 ЦПК України, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Із оскаржуваного судового рішення, доданих до скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо його незаконності.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до статті 447 ЦПК України, порушено їх права чи свободи.

Згідно з статтею 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Вимогами статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог статтей 1, 7 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", частини 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Закону України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Судами встановлено, що 22 квітня 2019 року на адресу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д. М. надійшла заява ПАТ "Дельта Банк" про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа по справі № 522/2091/14-ц, виданого Приморським районним судом міста Одеси 01 липня 2014 року, про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованості за кредитним договором від 28 березня 2008 року № 33-0111002/ФКВ-08 в загальному розмірі 793 479,01 грн.

Розглянувши вищевказану заяву, приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання вищезазначеного виконавчого документа від 22 квітня 2019 року ВП № 58970147.22 квітня 2019 року приватним виконавцем було винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 79 347,90 грн, в якій було здійснено відповідний розрахунок та зазначено про порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця. 22 квітня 2019 року винесена постанова про арешт майна та коштів боржника, якою був накладений арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1, у межах суми звернення стягнення за виконавчим документом, з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 890 000,00 грн, накладено арешт на грошові кошти всіх видів валют та банківських металів на суму 890 000,00 грн, з урахуванням суми стягнення за виконавчим документом, стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, що знаходяться на всіх рахунках боржника ОСОБА_1.

Частиною 1 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до пункту 5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження", виконавчі документи, видані до набрання чинності Закону України "Про виконавче провадження", пред'являються до виконання у строки, встановлені Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно пункту 1 частини 4 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження", строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Згідно пункту 20 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов'язково роз'яснюється порядок повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Абзацами 2 та 3 пункту 21 Інструкції з організації примусового виконання рішень передбачено, що при закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця. Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Встановивши, що виконавчий лист по справі № 522/2091/14-ц, виданий Приморським районним судом міста Одеси 01 липня 2014 року, неодноразово перебував на примусовому виконанні в органах ДВС ГТУЮ в Одеській області та останній раз був повернутий стягувачу 30 грудня 2016 року, що було встановлено на підставі відмітки на зворотному боці виконавчого документа та відомостей з Автоматизованої системи виконавчого провадження, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що строк пред'явлення виконавчого листа до виконання переривався 30 грудня 2016 року, а в діях приватного виконавця відсутні обставини вчинення неправомірних дій щодо винесення спірних постанов.

Колегія суддів критично ставиться до посилань заявника на порушення апеляційним судом норм процесуального оправа при врахуванні відомостей з Автоматизованої системи виконавчих проваджень з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2 розділу І Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року № 2432/5, автоматизована система виконавчого провадження - комп'ютерна програма, що забезпечує збирання, зберігання, облік, пошук, узагальнення, надання відомостей про виконавче провадження, формування Єдиного реєстру боржників та захист від несанкціонованого доступу.

Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень - окремий спецрозділ, який є архівною складовою частиною Системи та містить відомості про виконавчі провадження, зареєстровані до запровадження Системи, відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 20 травня 2003 року № 43/5 "Про затвердження Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2003 року за № 388/7709, наказу Міністерства юстиції України від 28 квітня 2015 року № 614/5 "Про затвердження Тимчасового порядку автоматичного розподілу виконавчих документів між державними виконавцями і контролю строків виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2015 року за № 478/26923.

Враховуючи, що відомості про виконавчі провадження, зареєстровані до початку роботи автоматизованої системи виконавчого провадження, містяться у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, який є складовою вказаної системи, використання апеляційним судом цих відомостей при встановленні факту переривання строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання не свідчить про порушення норм процесуального права при оцінці доказів.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування судами норм процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Коваленко Ю. О. на постанову Одеського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року є необґрунтованою.

Керуючись частиною 4 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Коваленко Юлії Олександрівни на постанову Одеського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Колечка Дмитра Миколайовича, стягувач, - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк".

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Н. Ю. Сакара

О. М. Осіян

О. В. Білоконь