Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 06.09.2018 року у справі №389/183/18

УХВАЛА

04 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 389/183/18

провадження № 61-43261ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Журавель В. І. розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Кіровоградської області від 03 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення суми вимушеного прогулу, компенсації від інфляційних втрат та відшкодування моральної шкоди,

встановив:

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із указаним позовом, у якому просила стягнути із публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Українська залізниця") суму вимушеного прогулу у розмірі 27 090
грн, компенсувати їй втрату частини грошових доходів у зв'язку із порушенням термінів їх виплати у сумі 460,82 грн, а також моральну шкоду у розмірі 50 000
грн, посилаючись на те, що внаслідок неправомірних дій відповідача (розірвання із нею контракту) вона зазнала майнових втрат і душевних страждань.

Рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Кіровоградської області від 03 липня 2018 року, позов задоволено частково. Стягнуто із ПАТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 26 351,12 грн, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати у розмірі 910,54 грн та компенсацію моральної шкоди у сумі 5 000 грн. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

У серпні 2018 року ПАТ "Українська залізниця" направило із пропуском строку на касаційне оскарження указану вище касаційну скаргуу якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові повністю.

Заявник також просить поновити строк на касаційне оскарження, посилаючись на те, що копію постанови апеляційного суду Кіровоградської області від 03 липня 2018 року отримав лише 25 липня 2018 року, на підтвердження чого приєднав копії супровідного листа та конверта апеляційного суду про направлення кореспонденції.

Відповідно до відтиску поштового штемпеля на указаному конверті, кореспонденція надіслана заявнику апеляційним судом Кіровоградської області 17 липня 2018 року.

Враховуючи те, що зазначені причини пропуску процесуального строку є поважними, відповідно статей 127 і 390 ЦПК України клопотання про його поновлення підлягає задоволенню.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у даній справі у частині вимог про відшкодування майнової шкоди становить 27 550,82 грн, яка станом на 01 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762 грн * 100 = 176 200
грн).

Отже, зазначена справа у частині вимог про відшкодування майнової шкоди є малозначною у силу вимог закону.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд касаційної інстанції вважає, що дана справа у частині вимог про відшкодування моральної шкоди є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України та частиною 4 статті 274 ЦПК України.

Касаційна скарга містить посилання на випадок, передбачений пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

За змістом пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Заявник посилається на те, що касаційна скарга стосується питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, зважаючи на помилковість висновків судами попередніх інстанції.

Посилання у касаційній скарзі на підпункт "а" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України є безпідставними і не спростовують визначення цієї справи як малозначної.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною 6 статті 19, статтею 127, пунктом 2 частини 3 статті 389, статтею 390, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Поновити публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" строк на касаційне оскарження рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 квітня 2018 року та постанови апеляційного суду Кіровоградської області від 03 липня 2018 року.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Кіровоградської області від 03 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення суми вимушеного прогулу, компенсації від інфляційних втрат та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Журавель