Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.04.2020 року у справі №940/1349/19

Ухвала

06 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 940/1349/19

провадження № 61-10902ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Безугла Іванна Сергіївна, на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 26 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Тетіївської міської ради Київської області про визнання права власності на земельну частку (пай),

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Тетіївської міської ради Київської області про визнання права власності на земельну частку (пай).

Позовна заява мотивована тим, що у період з 10 лютого 1983 року

по 28 лютого 2000 року ОСОБА_1 працювала в колгоспі "Більшовик", який 12 квітня 1992 року був реорганізований в Акціонерне товариство "Скибинці" (далі - АТ "Скибинці"). Позивач була прийнята в члени даного товариства, у зв'язку з чим набула право на земельну частку (пай). При розпаюванні земель її було включено до списків осіб на отримання земельної частки (паю), проте, до списків пайовиків ОСОБА_1 не внесли, сертифікат на право на земельну частку (пай) на її ім'я не виготовлявся.

Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею права власності на земельну частку (пай) розміром 2,4 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка розташована за землях запасу Тетіївської міської ради Київської області.

Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 26 грудня

2019 року (у складі судді Косович Т. П. ) у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 04 березня 2020 року

(у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Волошиної В. М., Мостової Г. І.) рішення Тетіївського районного суду Київської області від 26 грудня

2019 року залишено без змін.

21 липня 2020 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Безугла І. С., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 26 грудня 2019 року

та постанову Київського апеляційного суду від 04 березня 2020 року, в якій заявник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 8 частини статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та

у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктами 1, 4 частини 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пунктів 1, 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у цій даній справі є вимоги про визнання права на земельну частку (пай).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином

(рішення у справі "Зубац проти Хорватії", заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року).

Отже, справа є незначної складності, тому є малозначною відповідно до частини 6 статті 19 ЦПК України.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

При цьому, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК Українисуд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Одночасно суд роз'яснює вимоги пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", відповідно до якого сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Безугла Іванна Сергіївна,

на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 26 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 березня

2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Тетіївської міської ради Київської області про визнання права власності на земельну частку (пай) відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко