Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.11.2020 року у справі №522/21738/19

Ухвала

Іменем України

26 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 522/21738/19

провадження № 61-14818ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Карпенко С.

О., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м.

Одеси від 15 червня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-Будінвест", ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю "Златоград", третя особа - виконавчий комітет Одеської міської ради, про визнання інвестором, визнання договорів недійсними, витребування майна,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила:

- визнати її інвестором, відповідно до інвестиційного договору від 24 липня 2004 року № 24/07/И, укладеного між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Златоград";

- визнати недійсним договір про пайову участь у будівництві житла від 26 вересня 2005 року № 25, укладений між ТОВ "Центр-Будінвест" та ОСОБА_2, стосовно квартири АДРЕСА_1;

- визнати недійсним договір про пайову участь у будівництві житла від 10 січня 2006 року № 86, укладений між ТОВ "Центр-Будінвест" та ОСОБА_3, стосовно квартири АДРЕСА_2;

- витребувати у ОСОБА_2 на її користь кватиру АДРЕСА_3;

- витребувати у ОСОБА_3 на її користь кватиру АДРЕСА_4.

У травні 2020 року представник ОСОБА_2, - ОСОБА_5, подав до суду клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про:

- визнання ОСОБА_1 інвестором відповідно до інвестиційного договору від 24 липня 2004 року №24/07И, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Златоград";

- визнаннянедійсним договору про пайову участь у будівництві житла від 26 вересня 2005 року № 25, укладеного між ТОВ "Центр-Будінвест" та ОСОБА_2 стосовно квартири АДРЕСА_1;

- визнаннянедійсним договору про пайову участь у будівництві житла від 10 січня 2006 року № 86 та додатку до цього договору від 11 листопада 2011 року, укладеного між ТОВ "Центр-Будінвест" та ОСОБА_3 стосовно квартири АДРЕСА_2.

Клопотання мотивовано тим, що вказані позовні вимоги були розглянуті в рамках розгляду цивільної справи № 522/23836/15-цта постановою Одеського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року у задоволені позову ОСОБА_1 до ТОВ "Центр-Будінвест ", ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТОВ "Златоград", третя особа -виконавчий комітет Одеської міської ради, про визнання недійсними договорів відмовлено.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2020 року закрито провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ "Центр-Будінвест", ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТОВ "Златоград", третя особа - виконавчий комітет Одеської міської ради, про визнання інвестором, визнання договорів недійсними, витребування майна, а саме:

- визнати ОСОБА_1 інвестором відповідно до інвестиційного договору від 24 липня 2004 року № 24/07И, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Златоград";

- визнати недійсним договір про пайову участь у будівництві житла від 26 вересня 2005 року № 25, укладений між ТОВ "Центр-Будінвест" та ОСОБА_2, стосовно квартири АДРЕСА_1;

- визнати недійсним договір про пайову участь у будівництві житла від 10 січня 2006 року № 86 та додаток до цього договору від 11листопада 2011 року, укладений між ТОВ "Центр-Будінвест" та ОСОБА_3 стосовно квартири АДРЕСА_2.

Постановою Одеськогоапеляційного суду від 03 вересня 2020 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що є рішення, яке набрало законної сили, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права, та відмовити у задоволенні клопотання про закриття провадження в частині позовних вимог.

Заявник вважає оскаржувані судові рішення необґрунтованими. Зазначає, що суди попередніх інстанцій проігнорували її арґументи проти закриття провадження, які мають істотне значення для справи. Суди вдалися до формалізму та не звернули уваги на той факт, що рішення суду першої інстанції у справі № 522/23836/15-ц, яким позовні вимоги вирішені по суті, скасовано апеляційним судом, а апеляційний суд відмовив у позові з підстав пропуску строку позовної давності (тобто не вирішив спір по суті). При цьому суд першої інстанції не надав їй можливості заявити клопотання про поновлення строку позовної давності, який вона пропустила з поважних причин, та ухвалив рішення без наявності усіх необхідних документів, які потрібні для уточнення позову. У суду апеляційної інстанції відсутні повноваження щодо повернення справи до суду першої інстанції на новий розгляд, у зв'язку з чим вона самостійно може звернутися до суду з новим (повторним) позовом. Національне законодавство повинно надавати можливість позивачу в повному обсязі реалізувати право на судовий захист. На думку ОСОБА_1, відмова у позові з підстав пропуску строку позовної давності не позбавляє права позивача на повторне звернення до суду з аналогічним позовом та не позбавляє права заявити відповідне клопотання про поновлення процесуального строку. Таким чином, ОСОБА_1 вважає відсутніми підстави для закриття провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що набрало законної сили рішення, ухвалене з приводу спору, який є тотожним позову, що розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб по вирішення спору.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої він просить ухвалити рішення, а підставою - є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Одеського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року у справі № 522/23836/15-ц ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до ТОВ "Центр-Будінвест", ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТОВ "Златоград", третя особа - виконавчий комітет Одеської міської ради, про визнання недійсними договорів.

Підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у справі № 522/23836/15-ц стало застосування строків позовної давності. Постанова Одеського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року набрала законної сили. ОСОБА_1 вказану постанову в касаційному порядку не оскаржувала.

Встановивши, що предмет і підстави позову у справі № 522/23836/15-ц та у справі, що розглядається, в частині є тотожними, тобто, спір заявлено між тими самими сторонам, про той самий предмет і з тих самих підстав, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано постановив ухвалу про закриття провадження в частині позовних вимог.

Як встановлено судами, ОСОБА_1 визнає тотожність позовних вимог, проте помилково вважає даний факт таким, що не перешкоджає повторному зверненню до суду.

Доводи ОСОБА_1 з приводу того, що спір у справі № 522/23836/15-ц не було розглянуто по суті, а пропущення строку позовної давності не позбавляє її права на повторне звернення до суду з аналогічним позовом та клопотанням про поновлення цього строку, апеляційним судом відхилено. Заявникові роз'яснено, що суд застосовує позовну давність лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене правоабо охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

ОСОБА_1 не скористалась правом касаційного оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року у справі № 522/23836/15-ц, тому інші доводи касаційної скарги, які фактично зводяться до її незгоди з цим рішенням, є безпідставними.

За правилами частини 2 статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, а є лише незгодою заявника з їх змістом.

Керуючись частиною 4 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-Будінвест", ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю "Златоград", третя особа - виконавчий комітет Одеської міської ради, про визнання інвестором, визнання договорів недійсними, витребування майна.

Копію ухвали, касаційну скаргу та додані до неї матеріали направити особі, яка подала скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді В. О. Кузнєцов

В. С. Жданова

С. О. Карпенко