Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.08.2018 року у справі №760/9287/18

Ухвала

Іменем України

16 липня 2018 року

м. Київ

справа № 760/9287/18

провадження № 61-39483ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Олійник А. С. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на постанову Апеляційного суду м. Києва від 31 травня

2018 року у справі за заявою ОСОБА_4 про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Національного авіаційного університету, треті особи: Міністерство освіти і науки України, ОСОБА_6, про визнання недійсними протоколів виборів, визнання виборів ректора Національного авіаційного університету такими, що не відбулися,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Національного авіаційного університету, треті особи: Міністерство освіти і науки України, ОСОБА_6, про визнання недійсними протоколів виборів, визнання виборів ректора Національного авіаційного університету такими, що не відбулися.

З метою забезпечення позову ОСОБА_4 подав заяву про заборону Міністерству освіти і науки України, його представникам тощо, укладати контракт з ОСОБА_6, якого визнано переможцем виборів керівника вищого навчального закладу - Національного авіаційного університету, що відбулись

14 березня 2018 року, результати проведення яких оформлено протоколом

виборчої комісії з виборів ректора Національного авіаційного університету

від 14 березня 2018 року № 10.

На обгрунтування своєї заяви зазначав, що 14 березня 2018 року були проведенні вибори ректора Національного авіаційного університету, переможцем яких визнано ОСОБА_6 На виконання приписів статті 42 Закону України "Про вищу освіту" Міністерство освіти і науки України в місячний строк повинно укласти контракт з особою, яка визнана переможцем цих виборів.

У разі задоволення позову, зазначені обставини створять додаткові перешкоди під час виконання рішення суду, оскільки не буде правових підстав для оголошення конкурсу на заміщення посади керівника вищого навчального закладу, яка вже не буде вакантною.

Посилаючись на наведене та на те, що не вжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, просив задовольнити його заяву.

УхвалоюСолом'янського районного суду м. Києва від 11 квітня 2018 року заяву ОСОБА_4 задоволено.

Заборонено до вирішення справи по суті Міністерству освіти і науки України або уповноваженому ним органу (особі) та їх посадовим особам укладати контракт з ОСОБА_6, якого визнано переможцем виборів керівника вищого навчального закладу Національного авіаційного університету, що відбулись

14 березня 2018 року та результати яких оформлені протоколом виборчої комісії з виборів ректора Національного авіаційного університету від 14 березня

2018 року №10.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 31 травня 2018 року апеляційні скарги ректора Національного авіаційного університету та Міністерства освіти і науки України задоволено, ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва

від 11 квітня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні заяви.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просила скасувати постанову Апеляційного суду м. Києва від 31 травня 2018 року та залишити в силі ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 11 квітня 2018 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що задоволення заяви про забезпечення позову є втручанням в діяльність відповідача. Тривалий час ОСОБА_6 виконував обов'язки ректора, наявність цього статусу дозволяла йому здійснювати керівництво вищим навчальним закладом. Після укладення з ОСОБА_6 контракту, будуть відсутні правові підстави для започаткування нової процедури обрання ректора шляхом оголошення конкурсу на заміщення цієї посади, оскільки вона не буде вакантною. Скасування апеляційним судом законної ухвали суду першої інстанції призведе до неефективного судового захисту та суттєво ускладнить виконання рішення у цій справі. З метою захисту своїх прав він буде вимушений подавати окремий позов про розірвання контракту, що свідчить про відсутність ознак тотожності заходів забезпечення позову та змісту заявлених позовних вимог.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Із касаційної скарги вбачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваної постанови апеляційного суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є заборона вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 3 статті 150 ЦПК України).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

З матеріалів касаційної касаційного провадження вбачається, що звертаючись із зазначеним позовом, ОСОБА_4 не погоджується з результатами проведення виборів ректора Національного авіаційного університету, у зв'язку з чим вважав, що з метою уникнення ускладнень виконання рішення суду та ефективного захисту його прав, слід заборонити Міністерству освіти і науки України укладати контракт з ОСОБА_6, який є переможцем виборів керівника вищого навчального закладу.

Обгрунтовуючи висновок про задоволення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції не здійснив оцінку підставності доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не з'ясував відповідність виду забезпечення позову, який просив застосувати ОСОБА_4, позовним вимогам, не зазначив, яким чином незастосування відповідних заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову, апеляційний суд обгрунтовано виходив із того, що суд першої інстанції не обґрунтував, яким саме чином незабезпечення позову може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду, не звернув увагу на те, що заборона Міністерству освіти і науки України укладати контракт з фізичною особою є прямим втручанням у діяльність, а вимога заяви про забезпечення позову фактично є тотожною заявленим позовних вимог, що свідчить про відсутність підстав для її задоволення.

Доводи касаційної скарги про те, що тривалий час ОСОБА_6 виконував обов'язки ректора та здійснював керівництво вищим навчальним закладом не заслуговують на увагу, оскільки не мають жодного правового значення при визначенні наявності/відсутності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову у спосіб заборони вчинення певних дій Міністерству освіти і науки України, яке є третьою стороною у справі.

Касаційна скарга не містить обгрунтованих посилань на порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції норм.

Ураховуючи наведене, постанова Апеляційного суду м. Києва від 31 травня

2018 року прийнята з дотриманням норм процесуального права. Правильне застосовування норм статей 149, 150 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення апеляційним судом.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою і п'ятою статті

394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на постанову Апеляційного суду м. Києва від 31 травня 2018 року у справі за заявою ОСОБА_4 про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Національного авіаційного університету, треті особи:

Міністерство освіти і науки України, ОСОБА_6, про визнання недійсними протоколів виборів, визнання виборів ректора Національного авіаційного університету такими, що не відбулися відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді:Г. І. Усик В. О. Кузнєцов А. С. Олійник