Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.08.2018 року у справі №564/1073/17

Ухвала

31 липня 2018 року

м. Київ

справа № 564/1073/17

провадження № 61-39242 ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Берестовецький спецкар'єр" на постанову Апеляційного суду Рівненської області від 07 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Берестовецький спецкар'єр" про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ відкритого акціонерного товариства "Берестовецький спецкар'єр" (далі - ВАТ "Берестовецький спецкар'єр") від 06 травня 2017 року № 8-к в частині його звільнення, поновити його на посаді начальника дробильно-сортирувального цеху ВАТ "Берестовецький спецкар'єр" із 06 травня 2017 року, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 15 березня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 07 червня 2018 рокурішення Костопільського районного суду Рівненської області від 15 березня 2018 року скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ ВАТ "Берестовецький спецкар'єр" від 06 травня 2017 року №8-к в частині звільнення ОСОБА_1 з роботи, на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника дробильно-сортирувального цеху ВАТ "Берестовецький спецкар'єр" із 06 травня 2017 року. Стягнуто із ВАТ "Берестовецький спецкар'єр" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 06 травня 2017 року по 07 червня 2018 року у розмірі 43 650,09 грн.

Судове рішення в частині поновлення позивача на роботі та стягнення на його користь середнього заробітку за один місяць допущено до негайного виконання.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У липні2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ВАТ "Берестовецький спецкар'єр", в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, враховуючи наступне.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із частиною 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" передбачено, що у 2018 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2018 року (на час подання касаційної скарги) - 1 762,00 грн.

Предметом спору у цій справі є стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 06 травня 2017 року по 07 червня 2018 року, тобто у розмірі 43 650,09
грн, яка станом на 01 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762,00 грн х 100=176 200,00 грн).

Крім того, заявлено вимогу немайнового характеру, а саме про поновлення на роботі.

Ця справа не є справою з ціною позову, яка перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною 4 статті 274 ЦПК України.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до винятків із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Постанова суду апеляційної інстанції у цій справі прийнятапісля набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", тобто після 15 грудня 2017 року.

З урахуванням наведеного, оскільки ВАТ "Берестовецький спецкар'єр" подало касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, увідкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Берестовецький спецкар'єр" на постанову Апеляційного суду Рівненської області від 07 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Берестовецький спецкар'єр" про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслатизаявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Білоконь