Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.08.2018 року у справі №126/1182/17

Ухвала

Іменем України

19 липня 2018 року

м. Київ

справа № 126/1182/17

провадження № 61-38056ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

відповідач - Приватне акціонерне товариство "Європейський страховий альянс",

третя особа - підприємство із стовідсотковим іноземним капіталом "ААЗ Трейдінг КО",

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 01 березня 2018 року у складі судді Гуцола В. І. та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 01 червня 2018 року у складі колегії суддів: Міхасішина І. В., Стадника І. М., Войтка Ю. Б.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" (далі - ПрАТ "Європейський страховий альянс"), третя особа - підприємство із стовідсотковим іноземним капіталом "ААЗ Трейдінг КО" (далі - ПІК "ААЗ Трейдінг Ко"), про стягнення страхової виплати за договором страхування.

Позов обґрунтований тим, що 14 липня 2016 року на автодорозі "Одеса-Мелітополь- Новоазовськ", в районі с. Червоне Поле Бердянського району Запорізької області сталася ДТП за участю транспортних засобів "Mitsubishi Canter FE659F", що належав на праві власності ПІК "ААЗ Трейдінг Ко", державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5 та вантажного автомобіля "ЗАЗ 3307", державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6 Внаслідок отриманих під час ДТП травм ОСОБА_5 загинув. Постановою Бердянського відділу поліції ГУ Національної поліції в Запорізькій області від 29 вересня 2016 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за від 14 липня 2016 року №12016080130003152 закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Оскільки, ОСОБА_5 перебував у трудових відносинах із ПІК "ААЗ Трейдінг Ко" і був застрахований за договором особистого страхування у ПрАТ "Європейський страховий альянс" від нещасних випадків на транспорті, позивачі звернулися до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування у зв'язку із настанням страхового випадку, надавши всі необхідні документи, однак отримали відмову у виплаті з підстав, що даний випадок не визнається страховим.

Позивачі, посилаючись на те, що така відмова відповідача є неправомірною, просили стягнути з ПрАТ "Європейський страховий альянс" страхову виплату за договором обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті від 19 травня 2015 року № 1045711 на користь ОСОБА_4 1/3 частку та на користь ОСОБА_5 2/3 частки від страхової суми в розмірі 102 000 грн.

Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 01 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Вінницької області від 01 червня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовлено.

14 червня 2018 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 01 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 01 червня 2018 року, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просять скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким їх позов задовольнити.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За правилом пункту 1 частини 2 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Предметом позову у цій справі є стягнення страхової виплати за договором страхування у розмірі 102 000 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому у розумінні ЦПК України справа є малозначною.

Разом з цим, у касаційній скарзі заявники посилаються на те, що дана справа має для них виняткове значення, оскільки в наслідок загибелі ОСОБА_5, який являвся для ОСОБА_4, якій 89 років, сином, а для ОСОБА_5 батьком, вони втратили рідну людину, яка завжди допомагала та підтримувала їх.

Таким чином, оскільки касаційній скарзі наявні посилання на випадок, передбачений підпунктом "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, то судові рішення у даній малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Касаційна скарга містить клопотання заявників про звільнення від сплати судового збору з підстав, визначених статтею 22 Закону України "Про захист прав споживачів".

Згідно з пунктом 22 статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" від сплати судового збору звільняються споживачі за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав.

Ураховуючи категорію справи та вимоги, які були предметом розгляду, посилання заявників у клопотанні на статтю 22 Закону України "Про захист прав споживачів", як на підставу для звільнення від сплати судового збору, є помилковими, оскільки заявники не є споживачами у розумінні статтю 22 Закону України "Про захист прав споживачів".

Разом з тим, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" (в редакції станом на момент подання позову) від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.

Отже, оскільки позовні вимоги у даній справі по своїй суті зводяться до відшкодування шкоди заподіяною смертю фізичною особою, то заявники, як позивачі, звільненні від сплати судового збору за подання касаційної скарги на підставі Закону України "Про судовий збір".

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Частиною 4 статті 394 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Відповідно до частини 5 статті 394 ЦПК України у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач.

Разом із тим, як зазначено у частині 5 статті 394 ЦПК України, якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності та неправильності.

Такого висновку суд дійшов з огляду на таке.

Згідно зі статтею 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Положеннями статті 991 ЦК України визначено випадки відмови від здійснення страхової виплати, а саме: навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації; вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку; одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; несвоєчасне повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; наявність інших підстав, встановлених законом. Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

Згідно з пунктом 7 Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996 року № 959, страховими випадками є: а) загибель або смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті; б) одержання застрахованим травми внаслідок нещасного випадку на транспорті при встановленні йому інвалідності; в) тимчасова втрата застрахованим працездатності внаслідок нещасного випадку на транспорті.

Якщо випадки, зазначені у підпунктах "а", "б", "в" цього пункту, сталися внаслідок неправомірних або навмисних дій застрахованого, вони не вважаються страховими і страхова сума при цьому не виплачується.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4 та ОСОБА_5, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог статей 10, 60, 212 ЦПК України 2004 року, правильно виходив із того, що постановою про закриття кримінального провадження від 29 вересня 2016 року встановлено, що в діях ОСОБА_5 вбачається невідповідність вимогам пунктів 10.1, 11.3 Правил дорожнього руху України, які знаходяться в причинному зв'язку з настанням події ДТП, у результаті якої ОСОБА_5 загинув, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що умовами пункту
5.3.1.8 договору обов'язкового особистого страхування від 19 травня 2015 року та пункту 7 Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті не визнається страховим випадком загибель застрахованого, яка сталася внаслідок неправомірних дій останнього.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд із дотриманням вимог статей 367, 368 ЦПК України перевірив у повному обсязі доводи апеляційної скарги постановив законну й обґрунтовану постанову, яка відповідає вимогам статті 382 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги про те, що статтею 26 Закону України "Про страхування" та частиною 1 статті 991 ЦК України визначено вичерпний перелік підстав за яких страховик може відмовити у здійсненні страхових виплат є безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до статей 626, 627, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог статей 626, 627, 628, 629 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункту), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 5.3.1.8 договору обов'язкового особистого страхування від 19 травня 2015 року № 1045711, укладеного між ПрАТ "Європейський страховий альянс" та ПІК "ААЗ Трейдінг Ко", передбачено, що страхова виплата не здійснюється в інших випадках, передбачених Положенням про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті та чинним законодавством України.

Таким чином, при укладенні вищевказаного договору обов'язкового особистого страхування відповідачем та третьою особою було досягнуто згоди щодо розширення переліку підстав за яких страховик може відмовити у здійсненні страхових виплат.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідачем визнано загибель ОСОБА_5 внаслідок ДТП страховим випадком на підставі довідки від 22 грудня 2016 року були предметом розгляду апеляційного суду та їм надана належна правова оцінка.

Зокрема апеляційний суд правильно зазначив, що такі доводи заявників є необґрунтованими, оскільки відповідно до пунктів 4.2.1,4.2.4 договору обов'язкового особистого страхування від 19 травня 2015 року № 1045711 страховик має право здійснювати заходи з перевірки даних і документів, наданих страхувальником стосовно договору, факту й обставин настання випадку, що має ознаки страхового, розміру заподіяних збитків; зменшити розмір або відмовити у страховій виплаті у випадках, передбачених цим договором та/або чинним законодавством. Рішення про виплату страхового відшкодування відповідачем не приймалося.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що згідно з частини 1 статті 400 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не передбачено.

Отже, оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, постановленими із додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою, п'ятою і шостою статті 394, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс", третя особа - підприємство зі стовідсотковим іноземним капіталом "ААЗ Трейдінг КО", про стягнення страхової виплати за договором страхування, за касаційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 01 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 01 червня 2018 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак С. О. Погрібний Г. І. Усик