Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 30.07.2019 року у справі №683/351/16ц

Ухвала

17 червня 2020 року

м. Київ

справа № 683/351/16-ц

провадження № 61-19225св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Старокостянтинівське районне споживче товариство,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 12 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Купельського А. В., Спірідонової Т. В., Янчук Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Старокостянтинівського районного споживчого товариства (далі - Старокостянтинівське РСТ), в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив визнати протиправним та скасувати постанови зборів уповноважених Старокостянтинівського РСТ від 02 лютого 2016 року про припинення його повноважень як голови правління споживчого товариства та звільнення з посади відповідно до пункту 5 статті 41 КЗпП України з 02 лютого 2016 року та про призначення тимчасово виконуючого обов'язки голови правління Старокостянтинівського РСТ ОСОБА_2.; також просив поновити його на роботі з 02 лютого 2016 року, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та 100 000,00 грн як відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що з вересня 2002 року працював на посаді голови правління Старокостянтинівського РСТ. Постановою позачергових зборів уповноважених товариства від 02 лютого 2016 року припинено його повноваження як голови правління та звільнено з займаної посади за пунктом 5 статті 41 КЗпП України. Зазначену постанову вважає незаконною, оскільки вона винесена з порушенням трудового, корпоративного законодавства, а також статуту товариства. Його звільнено в період тимчасової непрацездатності. Також звертає увагу, що не було дотримано порядку організації та проведення позачергових зборів уповноважених товариства.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 12 жовтня 2016 року позов задоволено частково.

Визнано незаконною та скасовано постанову позачергових зборів уповноважених Старокостянтинівського РСТ від 02 лютого 2016 року у частині припинення повноважень голови правління споживчого товариства ОСОБА_1 та звільнення його з посади і в частині призначення тимчасовим виконуючим обов'язки голови правління Старокостянтинівського РСТ ОСОБА_2.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді голови правління Старокостянтинівського РСТ з 02 лютого 2016 року.

Стягнуто з Старокостянтинівського РСТ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 71 875,00 грн, відшкодування моральної шкоди у сумі 1 000,00 грн.

У решті вимог відмовлено.

Рішення у частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за місяць допущено до негайного виконання.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 звільнено з роботи в період його тимчасової непрацездатності; позачергові збори уповноважених скликалися з порушенням закону та статуту Старокостянтинівського РСТ, рішення зборів ухвалено за участю осіб, які не є його членами та не мають права обирати голову правління споживчого товариства; призначення тимчасово виконуючого обов'язки голови правління ОСОБА_2. відбулося без включення цього питання до порядку денного зборів та попереднього обговорення; у зв'язку з незаконністю звільнення позивача суд визнав наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 12 грудня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено; стягнуто із ОСОБА_1 на користь Старокостянтинівського РСТ витрати зі сплати судового збору у сумі 3 031,60 грн.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що дії уповноважених представників щодо припинення повноважень голови правління Старокостянтинівського РСТ та призначення тимчасово виконуючого обов'язки голови правління відповідають Статуту споживчого товариства; права ОСОБА_1 не порушені, він повідомлявся про призначення на 02 лютого 2016 року зборів уповноважених Старокостянтинівського РСТ та був присутній на їх початку, не позбавлявся права висунути на голосування свою кандидатуру. Щодо звільнення у період тимчасової непрацездатності суд виходив з того, що постановою правління Старокостянтинівського РСТ від 08 лютого 2016 року внесено зміни до постанови позачергових зборів уповноважених від 02 лютого 2016 року, днем звільнення ОСОБА_1 визначено 08 лютого 2016 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 12 жовтня 2016 року та залишити в силі рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 12 грудня 2016 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 січня 2017 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 квітня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" та розпочав роботу Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2018 року справу передано до Верхового Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2019 року справу прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в складі п'яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи № 750/3192/14.

У Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднено постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 750/3192/14 (провадження № 14-439цс19).

Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2020 року поновлено касаційне провадження у справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що апеляційний суд, скасовуючи законне рішення суду першої інстанції, у мотивувальній частині рішення, в порушення вимог пункту частини 1 статті 316 ЦПК України не застосував жодної норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а також не навів мотивів не врахування правових позицій та усталеної практики Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо застосування положень статей 40, 41, 235 КЗпП України.

Він як уповноважений від дільниці № 15 Старокостянтинівської РСТ не знав про дату, час та порядок денний позачергових зборів уповноважених, які відбулися 02 лютого 2016 року, а отже він був позбавлений прав, які передбачені пунктами 14,25 Статуту, зокрема на внесення пропозицій до порядку денного зборів не пізніше ніж за 7 днів до проведення зборів, а також прийняти участь у зборах. При цьому, суд апеляційної інстанції не надав оцінки доводам його представника щодо порушення трудових прав позивача. Крім того, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що письмові виступи уповноважених на зборах 02 лютого 2016 року могли мати статус складової частини протоколу цих зборів лише за наявності на них підписів голови та секретаря зборів уповноважених, натомість такого засвідчення копії цих виступів, що долучені до матеріалів справи, не містять, що вказує на те, що ці письмові виступи позбавлені ознак допустимості у цій справі.

У справі також відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що позивач 02 лютого 2016 року приймав участь як уповноважений та голова правління у позачергових зборах і залишив зал засідань під час їх проведення. Також апеляційний суд не надав оцінку доводам позивача щодо недопустимості звільнення працівника в період його непрацездатності.

У лютому 2017 року Старокостянтинівське РСТ подав заперечення на касаційну скаргу, в яких просив скаргу відхилити, рішення суду апеляційної інстанцій залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Старокостянтинівське РСТ діє на підставі статуту зі змінами та доповненнями, затвердженого загальними зборами Старокостянтинівського РСТ від 09 лютого 2007 року, державна реєстрація змін до установчих документів проведена 02 березня 2007 року, номер запису 16641050003000011.

Основним документом, що регулює діяльність споживчого товариства є статут.

Відповідно до пункту 1 статуту, відносини, пов'язані з створенням і діяльністю споживчого товариства, регулюються Законом "Про споживчу кооперацію", Законом України "Про кооперацію", іншими законодавчими актами України.

Позивач із 5 вересня 2002 року працює на посаді голови правління Старокостянтинівського районного споживчого товариства. 30 грудня 2013 року в черговий раз на звітно-виборчих загальних зборах пайовиків та уповноважених його переобрали на посаду голови правління строком на п'ять років.

У Старокостянтинівському РСТ рахується 27 уповноважених членів споживчого товариства, одним із яких є позивач (а. с. 58 т. 1).

04 січня 2016 року 13 уповноважених районного споживчого товариства звернулись з вимогою до правління Старокостянтинівського РСТ про скликання позачергових загальних зборів уповноважених Старокостянтинівського РСТ щодо розгляду питань діяльності Старокостянтинівського РСТ, а саме: порушення вимог чинного законодавства, статуту, збереження майна і грошових коштів; допущення безгосподарності; застосування дисциплінарних стягнень до осіб, які займають виборні посади за неналежне виконання службових обов'язків.

26 січня 2016 року на засіданні ініціативної групи та уповноважених Старокостянтинівського РСТ 10 уповноважених Старокостянтинівського РСТ постановили: скликати позачергові збори уповноважених пайовиків 02 лютого 2016 року о 10 годині в залі адмінбудівлі Старокостянтинівського РСТ за адресою: м.

Старокостянтинів вул. Грушевського, 22; затвердити порядок денний позачергових зборів уповноважених: про роботу голови правління Старокостянтинівського РСТ та різне; запросити на позачергові збори уповноважених колишніх працівників системи РСР, пайовиків, представників міської ради, районної ради, представників прокуратури, поліції, інших посадових осіб, про що складений протокол засідання ініціативної групи та уповноважених Старокостянтинівського РСТ.

02 лютого 2016 року 21 уповноважений Старокостянтинівського РСТ на позачергових зборах постановили: припинити повноваження голови правління Старокостянтинівського РСТ ОСОБА_1 та звільнити його з займаної посади по пункту 5 статті 41 КЗпП України з 2 лютого 2016 року, призначити тимчасово виконуючим обов'язки голови правління Старокостянтинівського РСТ терміном на 3 місяці ОСОБА_2 з 2 лютого 2016 року.

ОСОБА_1 із 02 по 5, та з 08 по 17 лютого 2016 року перебував на амбулаторному лікуванні (листки непрацездатності серії НОМЕР_1, серії НОМЕР_2, видані Старокостянтинівською ЦРЛ).

Постановою правління Старокостянтинівського РСТ від 08 лютого 2016 року внесено зміни в постанову позачергових зборів уповноважених від 02 лютого 2016 року, визнано днем звільнення ОСОБА_1 08 лютого 2016 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подачі касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подачі касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на таке.

Згідно з частиною 3 статті 403 ЦПК України (у редакції, чинній на час подачі касаційної скарги) суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду.

Суди попередніх інстанцій розглянули вказану справу за правилами цивільного судочинства, зазначивши при цьому, що на спірні правовідносини поширюються положення КЗпП України.

Проте із зазначеними висновками судів погодитися не можна, оскільки вони не відповідають нормам матеріального права.

Відповідно до статті 221 КЗпП України трудові спори розглядаються: комісіями по трудових спорах; районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами. Установлений порядок розгляду трудових спорів не поширюється на спори про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об'єднань громадян за рішенням органів, що їх обрали.

Старокостянтинівського РСТ є споживчим товариством, яке здійснює свою діяльність на підставі Закону України "Про споживчу кооперацію" та статуту підприємства.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про споживчу кооперацію" споживча кооперація в Україні - це добровільне об'єднання громадян для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального стану. Вона здійснює торговельну, заготівельну, виробничу та іншу діяльність, не заборонену чинним законодавством України, сприяє соціальному і культурному розвитку села, народних промислів і ремесел, бере участь у міжнародному кооперативному русі.

Діяльність споживчої кооперації будується на принципах добровільності членства, демократизму, соціальної справедливості, взаємодопомоги та співробітництва, вільного господарського функціонування на основі ринкових відносин (стаття 2 Закону України "Про споживчу кооперацію").

Згідно з статтею 3 Закону України "Про споживчу кооперацію" споживча кооперація незалежна у своїй діяльності від органів державної влади, політичних партій та громадських організацій. Забороняється будь-яке втручання, що може обмежувати права споживчої кооперації або перешкоджати їх здійсненню, якщо це не передбачено законом.

Старокостянтинівське РСТ є непідприємницьким неприбутковим споживчим товариством, яке об'єднує громадян на добровільній основі для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального стану та для виконання завдань та цілей, передбачених статутом (пункт 1.1 статуту).

Вищим органом споживчого товариства є загальні збори його членів (пункт 18 статуту).

До компетенції загальних зборів відноситься, зокрема, обрання голови правління споживчого товариства, членів правління та ревізійної комісії, визначення чисельного складу цих органів.

Зазначене відповідає висновкам щодо застосування норми права у подібних правовідносинах Верховного Суду України, висловленим у справі № 752/2669/17 (провадження № 6-1002цс16).

Верховний Суд України у постанові зазначив, що відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦПК України 2004 року (аналогічна норма у статті 19 ЦПК України) визначено компетенцію судів щодо розгляду цивільних справ. Так, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Однак, серед встановлених статтею 16 ЦК України способів захисту цивільних прав та інтересів судом, не зазначено такого способу захисту, як оскарження дій, рішень та повноважень кооперативу, які відповідно до закону, статуту об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої компетенції, та оскарження таких дій не підлягає захисту в судовому порядку.

У контексті обставин справи, зміст спірних правовідносин обмежується з'ясуванням правової природи дій та/ чи бездіяльності зборів уповноважених ГБК "Теремки-1", які за законом і статутом віднесені до повноважень цієї самоврядової організації і є питанням їхньої внутрішньої (статутної) діяльності.

Таким чином, на такі спірні правовідносини компетенція суду, згідно з вимогами статті 16 ЦК України, не поширюється, оскільки дані питання стосуються внутрішньо статутної діяльності цієї організації.

Від зазначеного правового висновку у встановленому цивільно-процесуальним законодавством порядку Велика Палата Верховного Суду не відступала.

Таким чином, з огляду на наведене та статтю 221 КЗпП України, зазначений спір не підлягає розгляду у судовому порядку у будь-якій юрисдикції.

Проте у справі № 825/1475/16, провадження № К/9901/42809/18 у подібних правовідносинах з подібними підставами позову, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 06 березня 2019 року дійшов висновку про те, що спір про визнання протиправною дії та скасування запису щодо зміни керівника юридичної особи, зміни складу підписантів Березнянського споживчого товариства не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, аможе бути вирішений в порядку господарського судочинства.

Верховний Суд у постанові зазначив про те, що з підстав позову вбачається, що об'єктом спору є позачергові загальні збори членів Березнянського споживчого товариства від 13 липня 2016 року та ухвалені ними рішення. Скликання цих зборів і ухвалені ними рішення, виходячи з частини 1 статті 15 Закону України "Про кооперацію" від 10 липня 2003 року № 1087-IV з наступними змінами, спричинили виникнення і тривання спірних правовідносин між позивачем та Березнянським споживчим товариством. Тобто звернення позивача до суду із цим позовом покликане необхідністю захисту права не у сфері публічно-правових відносин, а його корпоративних та майнових прав (про що він сам неодноразове зазначав), що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

На підставі наведеного Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про те, що приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що спір у цій справі є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів, є помилковим, оскільки спірні правовідносини стосуються права учасників справи, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності юридичної особи.

Відповідно до частини 4 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема єдністю судової практики.

Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об'єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Разом із тим, згідно з висновками Конституційного Суду України в рішенні від 09 липня 1998 року у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини 1 статті 21 КЗпП України (справа про тлумачення терміну "законодавство") № 12-рп/98, відповідно до частини 1 статті 21 КЗпП України трудовий договір - це індивідуальна угода між працівником і роботодавцем. Шляхом укладення трудового договору з роботодавцем громадяни реалізують свої конституційні права на працю, добровільно вступають у трудові правовідносини, набуваючи конкретних трудових прав і обов'язків. Трудовий договір є основним юридичним фактом, з яким пов'язано виникнення, зміна чи припинення трудових правовідносин.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством пільги, компенсації тощо.

Отже, основною ознакою трудових відносин є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації.

Разом із тим, в аспекті спірних правовідносин Верховний Суд звертає увагу на той факт, що позивач перебував на виборній посаді, його діяльність регулювалася статутом Старокостянтинівського РСТ, предметом позову у цій справі є оскарження ОСОБА_1 рішення загальних зборів споживчого товариства, яке оформлене постановою позачергових зборів уповноважених Старокостянтинівського РСТ від 02 лютого 2016 року, на яких, зокрема вирішено припинити його повноваження як голови правління споживчого товариства та звільнити з посади.

На підставі викладеного, колегія суддів Верховного Суду вважає, що вдавшись до обговорення правомірності рішення загальних зборів споживчого товариства, суди вийшли за межі своєї компетенції, з огляду на те, що державні органи не повинні втручатися у статутну діяльність об'єднань громадян при звільненні від виборної посади його членів, що відповідно до статуту відноситься до повноважень загальних зборів споживчого товариства, та не може бути предметом розгляду в судовому порядку.

З урахуванням вказаних обставин, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду викладеному у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 березня 2019 року у справі № 825/1475/16, провадження № К/9901/42809/18 про можливість розгляду спорів щодо дострокового звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об'єднань громадян за рішенням органів, що їх обрали, в судовому порядку.

За таких обставин, є підстави для передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду згідно з частиною 3 та 4 статті 403 ЦПК України.

Керуючись статтями 260,403,404 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 683/351/16-цза позовом ОСОБА_1 а до Старокостянтинівського районного споживчого товариства про визнання незаконним та скасування постанов зборів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко Судді: А. А. Калараш С. Ю. Мартєв Є. В. Петров С. П.

Штелик