Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.07.2018 року у справі №349/1941/17

Ухвала

27 червня 2018 року

м. Київ

справа № 349/1941/17

провадження № 61-36839ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 13 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Івано-Франківської області

від 26 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до начальника відділу освіти Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області Дуди Лідії Василівни, відділу освіти Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до начальника відділу освіти Рогатинської районної державної адміністрації

Івано-Франківської області Дуди Л. В., відділу освіти Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області (далі - Рогатинська РДА Івано-Франківської області), в якому просив стягнути з відділу освіти Рогатинської РДА Івано-Франківської області моральну шкоду у розмірі 30 000 грн, а з начальника відділу освіти Рогатинської РДА

Івано-Франківської області - 10 000 грн.

Рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області

від 13 лютого 2018 року (у складі судді Могили Р. Г.) позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з відділу освіти Рогатинської РДА Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 1 000 грн на відшкодування моральної шкоди та витрати, що пов'язані з явкою до суду в розмірі 96,10 грн, всього

1 096,10 грн.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до начальника відділу освіти Рогатинської РДА Івано-Франківської області Дуди Л. В. про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 квітня 2018 року (у складі колегії суддів: Девляшевського В. А., Матківського Р. Й., Ясеновенко Л. В.) рішення Рогатинського районного суду

Івано-Франківської області від 13 лютого 2018 року залишено без змін.

22 травня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 на рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 13 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду

Івано-Франківської області від 26 квітня 2018 року, в якій заявник просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у даній справі становить 40 000 грн, яка станом на 01 січня 2018 року не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762 х 500 = 881 000).

Апеляційним судом вказану справу не визнано малозначною, однак малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Вказівка в резолютивній частині постанови апеляційного суду Харківської області від 19 квітня 2018 року про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для відкриття касаційного провадження Верховним Судом, оскільки оскаржувані рішення ухвалені у малозначній справі.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином

(Zubac v. Croatia (Зубак проти Хорватії), від 05 квітня 2018 року).

Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до вищенаведених приписів ЦПК України, оскільки ціна позову не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України

суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389,

пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 13 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до начальника відділу освіти Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області ДудиЛідії Василівни, відділу освіти Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя І. М. Фаловська