Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.02.2020 року у справі №701/1178/19

Ухвала

04 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 701/1178/19

провадження № 61-1616ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, Харківської сільської ради Маньківського району Черкаської області про визнання права на земельну частку (пай),

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, Харківської сільської ради Маньківського району Черкаської області про визнання права на земельну частку (пай).

Позовна заява мотивована тим, що у 1958 році ОСОБА_1 вступила в члени Колективного господарства імені Ватутіна (далі - Колгосп імені Ватутіна) села Мала Маньківка та села Тимошівка Маньківського району та до 01 жовтня 1990 працювала на даному підприємстві на різних посадах.

У 1963 році Колгосп імені Ватутіна було реорганізовано та перейменовано в Колгосп "Зоря"), а у 1972 році - отримав назву Колгосп імені Дзержинського, який було перейменовано у Колективне сільськогосподарське підприємство "Колос (далі - КСГП "Колос "), а в процесі реорганізації 18 лютого 2000 року КСГП "Колос" було реорганізовано у Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос"

(далі - ТОВ "Колос").

Позивач вказувала, що за дорученням правління колгоспу працювала на різних посадах, так з 01 лютого 1983 року по 01 жовтня 1990 року її було призначено на посаду технічного працівника Маломаньківського сільського клубу. Проте, за станом здоров'я вона не могла виконувати обов'язки технічного працівника та 01 жовтня 1990 року звільнилася з даної посади. На момент звільнення з цієї посади позивач досягла пенсійного віку, так як виховувала дочку ОСОБА_2, яка за станом здоров'я з дитинства потребувала сторонньої допомоги.

Також позивач вважала, що вона не виходила з членів колгоспу імені Дзержинського та мала право на пенсію як член колгоспу. Однак, у зв'язку з важким матеріальним станом ОСОБА_1 змушена була продовжити роботу в якості листоноші та з 1986 року таку роботу суміщала з роботою в колгоспі, за вказівкою правління колгоспу.

01 вересня 1997 позивач звільнилася з даної посади у зв'язку з виходом на пенсію по віку.

Посилаючись на те, що при складені списків на розпаювання земель колгоспу імені Дзержинського її не включили до списку на розпаювання помилково, оскільки вона має право на земельну частку (пай),

ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на земельну частку (пай) в розмірі 3,11 умовних кадастрових гектарів в адміністративних межах Харківської сільської ради Маньківського району Черкаської області.

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 15 жовтня 2019 року (у складі судді Калієвського І. Д. ) у задоволенні позову

ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року

(у складі колегії суддів: Фетісової Т. Л., Гончар Н. І., Вініченко Ю. Б. ) рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 15 жовтня 2019 року залишено без змін.

18 січня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року, в якій скаржник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи

та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином

(рішення у справі "Зубац проти Хорватії" від 05 квітня 2018 року).

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Крім того, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.

У касаційній скарзі відсутні обґрунтовані підстави для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду

від 18 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, Харківської сільської ради Маньківського району Черкаської області про визнання права на земельну частку (пай) відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя І. М. Фаловська