Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.07.2019 року у справі №712/388/19

Ухвала

Іменем України

20 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 712/388/19

провадження № 61-12946 ск 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В.

О,

розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства "Сбербанк" на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 лютого 2019 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 05 червня 2019 року в справі за скаргою Акціонерного товариства "Сбербанк", суб'єкт оскарження - старший державний виконавець Соснівського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Шемчук Алла Василівна, боржник - ОСОБА_1, на постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, дії та бездіяльність державного виконавця,

Встановив:

У січні 2019 році Акціонерне товариство "Сбербанк" (далі - АТ "Сбербанк") звернулося до Соснівського районного суду м. Черкаси зі скаргою на постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, дії та бездіяльність старшого державного виконавця Соснівського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції в Черкаській області Шемчук А. В. (далі - старший державний виконавець Шемчук А. В. ).

Скарга обгрнутована тим, що 09 серпня 2018 року старшим державним виконавцем Шемчук А. В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 56952054 за виконавчим документом № 712/2243/13-ц, виданого 13 червня 2018 року Соснівським районним судом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Сбербанк" судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 5 161,50 грн.

29 жовтня 2018 року старшим державним виконавцем Шемчук А. В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 7 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", а саме, боржник - фізична особа чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

АТ "Сбербанк" вважає, що старшим державним виконавцем Шемчук А. В. не здійснювалися належним чином заходи примусового виконання рішення у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і згідно Закону України "Про виконавче провадження", та у зв'язку із цим просив скасувати постанову від 29 жовтня 2018 року про повернення виконавчого документа стягувачу, визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Шемчук А. В. з неповернення стягувачу авансового збору та несвоєчасного направлення на адресу стягувача оскаржуваної постанови.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 лютого 2019 року в задоволенні скарги АТ "Сбербанк" відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 05 червня 2019 року апеляційну скаргу АТ "Сбербанк" залишено без задоволення, а ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 лютого 2019 року залишено без змін.

03 липня 2019 року представник Акціонерного товариства "Сбербанк" (далі - АТ "Сбербанк") - Кошлій Р. В., надіслав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 лютого 2019 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 05 червня 2019 року.

У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, і направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій необгрнутовано визнали оскаржувану постанову законною, зважаючи на допущені порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" у рамках здійснення даного виконавчого провадження, зокрема, порушення строків розшуку транспортних засобів боржника; ненадання боржником відомостей про його майновий стан та нез'явлення до старшого державного виконавця Шемчук А. В., не накладення у зв'язку із цим на боржника штрафів та не застосування інших примусових заходів, не отримання від нього пояснень про його майновий стан та місцезнаходження його транспортного засобу, а також не вчинення дій щодо обмеження у праві виїзду боржника за межі України.

Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2019 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги до 23 серпня 2019 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії ухвали, зокрема, для надання доказів оплати судового збору в розмірі 1 921,00 грн.

На виконання вимог указаної вище ухвали, у встановлений суддею строк, АТ "Сбербанк" надіслало матеріали на усунення недоліків.

Дослідивши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження у зв'язку із наступним.

Частиною 2 статті 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності, тощо.

У частині 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених частині 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів виконавчої служби щодо виконання рішення суду можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку передбаченому законом.

Статтею 447 ЦПК України визначено право сторони виконавчого провадження на звернення до суду із скаргою, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цивільного процесуального кодексу України, порушено їх права та свободи.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 1 статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.

Судами першої та апеляційної інстанцій в рамках розгляду даної справи встановлено наступне.

Постановою старшого державного виконавця Шемчук А. В. від 09 серпня 2018 року відкрито виконавче провадження ВП № 56952054 з виконання виконавчого документа № 712/2243/13-ц, виданого 13 червня 2018 року Соснівським районним судом м.

Черкаси про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ "Сбербанк" судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 5 161,50 грн.

Постановою старшого державного виконавця Шемчук А. В. від 09 серпня 2018 року об'єднано у зведене виконавче провадження ВП № 57550660 виконавчі провадження з примусового виконання виконавчого документа № 712/2243/13-ц, виданого Соснівським районним судом м. Черкаси 13 червня 2018 року та виконавчого документа № 2/712/1225/16, виданого Соснівським районним судом м. Черкаси 02 серпня 2016 року.

Старшим державним виконавцем Шемчук А. В. виявлено по базі даних Міністерства внутрішніх справ України транспортні засоби, які належать боржнику та відповідно постановою від 15 серпня 2017 року в рамках виконавчого провадження ВП № 57550660 з виконання виконавчого документа № 2/712/1225/16 від 02 серпня 2016 року їх оголошено в розшук.

У рамках зведеного виконавчого провадження постановою старшого державного виконавця Шемчук А. В. від 13 серпня 2018 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_1. На підставі вказаної постанови до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено реєстраційний запис № 17028925 від 14 серпня 2018 року та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстраційний запис про обтяження № 27475371 від 14 серпня 2018 року, що підтверджується копіями відповідних витягів про реєстрацію. Тобто, відповідні дії вказують на те, що вживалися заходи щодо виявлення майна боржника.

Крім того, старшим державним виконавцем Шемчук А. В. направлялися запити до Пенсійного фонду України з метою з'ясування останнього місця роботи боржника та одержання ним пенсійних виплат, однак були отримані відповіді про відсутність такої інформації. Також, надсилалися запити до Державної фіскальної служби України для з'ясування номерів рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями за участю боржника і виявлення його доходів, однак на ці запити отримано відповідь, що діяльність боржника як фізичної особи-підприємця припинена та відсутня інформація про будь-які доходи ОСОБА_1

Також, 29 серпня 2018 року старшим державним виконавцем Шемчук А. В. направлено запит до Державної прикордонної служби України, для з'ясування можливого перетину кордону України боржником з 01 січня 2017 року, та отримано відповідь, що ОСОБА_1 не перетинав кордон України на підставі паспорта громадянина України для виїзду за її межі.

Старшим державним виконавцем Шемчук А. В. складено акт від 24 жовтня 2018 року, яким встановлено, що при виході за адресою, яка визначена місцем виконання виконавчого документа, а саме: АДРЕСА_1, ліквідного майна, яке б належало боржнику на праві приватної власності та підлягало опису й арешту на момент здійснення перевірки майнового стану боржника не виявлено, крім майна першої необхідності, що не підлягає опису й арешту згідно Закону України "Про виконавче провадження".

29 жовтня 2018 року старшим державним виконавцем Шемчук А. В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 7 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", зв'язку з тим, що транспортний засіб не виявлено протягом року з дня оголошення розшуку 15 серпня 2017 року; доходи та відкриті рахунки у боржника відсутні; майно, яке б належало на праві приватної власності боржнику та підлягало опису наразі відсутнє.

Відповідно до пунктів 2, 7 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до пунктів 2, 7 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що в рамках відповідного виконавчого провадження старшим державним виконавцем Шемчук А. В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу в межах та з дотриманням вимог, передбачених Законом України "Про виконавче провадження".

Що стосується доводів касаційної скарги про визнання неправомірною бездіяльності старшого державного виконавця Шемчук А. В. у зв'язку із неповерненням стягувачу авансового збору, то в цій частині колегія суддів також вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій, зважаючи на наступне.

У відповідності до частини 3 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" в разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску.

Як встановлено судами в оскаржуваних рішеннях, стягувачем 12 липня 2018 року в рамках даного виконавчого провадження сплачено авансовий внесок в сумі 103,23
грн. Відповідно до Звіту старшого державного виконавця Шемчук А. В. про використання авансового внеску від 15 січня 2019 року, за рахунок авансового внеску оплачено витрати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження в сумі 69,00 грн., які перераховано на спеціальний реєстраційний рахунок Головного територіального управління юстиції у Черкаській області.

Невикористаний авансовий внесок в сумі 34,23 грн повернуто на рахунок стягувача згідно платіжного доручення від 17 січня 2019 року, № 17, а копія звіту направлена на адресу стягувача 25 січня 2019 року.

Тобто, в оскаржуваних судових рішеннях достовірно встановлено, що відповідна сума залишку авансового внеску повернута стягувачу, що свідчить про відсутність неправомірних дій зі сторони старшого державного виконавця Шемчук А. В. щодо вирішення питання про повернення авансового внеску стягувачу в рамках відповідного виконавчого провадження.

Колегія суддів також погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, якими спростовано твердження заявника про неправомірну бездіяльності старшого державного виконавця Шемчук А. В. щодо несвоєчасного направлення на адресу стягувача постанови про повернення йому виконавчого документа, як це визначено в частині 1 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки оскаржувана постанова винесена 29 жовтня 2018 року та згідно супровідного листа від 29 жовтня 2018 року № 43177 направлена на адресу стягувача.

При цьому колегія суддів критично оцінює доводи заявника, що фактично оскаржувану постанову надіслано 03 грудня 2018 року, оскільки відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець не зобов'язаний контролювати строки надсилання документів засобами поштового зв'язку на адресу сторін виконавчого провадження.

Інші доводи заявника, викладені ним у касаційній скарзі є необґрунтованими та виключно його суб'єктивними судженнями, оскільки вони спростовуються змістом оскаржуваних судових рішень, не впливають на їх законність, і зводяться до незгоди з фактичними обставинами, встановленими судами першої та апеляційної інстанцій. Інших належних та обґрунтованих доводів, які б свідчили про можливість відкриття касаційного провадження в справі ним не наведено.

При цьому, колегія судів також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 5 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених частини 5 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Враховуючи наведене, обґрунтованими є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні скарги з огляду на те, що старший державний виконавець Шемчук А. В. при винесенні оскаржуваної постанови та здійсненні інших оскаржуваних дій, вчиняла їх відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд у порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень убачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосування судами норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, розгляд зазначеної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень.

Згідно з частиною 5 статті 394 ЦПК України, у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач. Якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

Ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Сбербанк" на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 лютого 2019 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 05 червня 2019 року в справі за скаргою Акціонерного товариства "Сбербанк", суб'єкт оскарження - старший державний виконавець Соснівського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Шемчук Алла Василівна, боржник - ОСОБА_1, на постанову про повернення виконавчого документа стягувану, дії та бездіяльність державного виконавця.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

В. С. Жданова

В. О. Кузнецов